гиндик ярослав — ефективний,
дуже потужний господар.
він має стільки землі,
що її не обміряєш оком.

а худоби та птиці — стільки,
що коли він жене їх на пашу,
вулиця стогне й реве,
наче дніпро навесні.

а потім він надимається,
й ходить перед гиндичками:
дивіться, який я великий!
не більший за мене й зевс.
а зевс, я читав у своєму
дорогому новому комп'ютері —
то цар олімпійських богів,
володар античного світу.

ясно? отож не лінуйтеся,
ставайте бігом до праці,
та готуйте мені на сніданок
багато-багато всього;
а особливо — отих
пишних казкових пиндиків,
що свідчить про них правдиво
стародавній китайський епос:

батьки-гиндики пиндиків не їли,
проте ж і не боялися дощу.

і нехай ті кляті троянці
нападають на нас отарами —
всіх налякаю, роззброю,
помилую, і відпущу.

а може, ще й не помилую:
поб'ю, потопчу й потрощу!
несіть же мені тих пиндиків,
поки немає дощу