Мікелянджело прямує звичним маршрутом у сизому ранковому тумані з ріки-супровідниці, що шумить так голосно, аж він заледве стримується, аби не спуститися до неї крізь зарослі чагарників і довго-предовго дивитися, як на слизьких брудно-зелених брилах піниться щораз нова і нова хвиля, так ритмічно, аж йому паморочиться від повторів, та у своїй небесно-блакитній курточці, що шурхотить при найменшому порухові тіла так гучно, аж він починає шкодувати, що дозволив бабусі промити йому зранку вуха. Сірка, то й що?! – кричить незмінно Ейпріл О'Ніл кожному дурню, який зроду не чув про чемність і хвороби вух. Ейпріл є його старшою сестрою по пеленках, – так каже його мама, яка допевне знає історію їхнього пеленкового життя. Але уточнення "старша" дратує Мікелянджело так сильно, аж він викручується довкола своєї осі, що дорослі називають проявом норову, і вибігає чи то за двері, чи за ворота, або ж і за межі всього дозволеного, де можна дати волю злості, шмагаючи палицею кропиву чи, вдихаючи якнайглибше, зривати її голіруч.
Мікелянджело навмисне вийшов з дому сьогодні раніше ніж зазвичай. Це вперше він вдається до такої хитрості, та як по правді, розмірковував над подібним вже кілька днів. Уся справа у тому, що світ безповоротно змінюєть. Його брат по народженню значно давніше попереджав його, що подібні зміни неминучі. Хоча як сказати попереджав, – старший брат сам був утіленням усіх цих жахаючих змін. Подібного Мікель не схвалював, та де це бачено, щоб нижчий вижчого повчав. Ростом він вдався в маму, та хай йому грець, усі чужі дядечки і тіточки, яким випадає нагода міряти його поглядом при вуличній балаканині з його родичами, кажуть, що він напевне з отих хлопчаків, що в підлітковому віці швидко розтягуються в ногах та хребті. Такий варіант обговорення свого розвитку Мікелянджело сприймає з незрадливою швидкозаймистою усмішкою, яку, як не старайся, стримати не вдається. Мікель сам по собі є особою веселою, жвавою і в свої вісім років уже добряче утвердився на такій репутації. Власне тому при поділі ролей на довготривалу гру і мови не могло бути, щоб оранжеву пов'язку мутанта-веселуна забрав собі хтось інший з компанії.
Підтримувати себе на дусі він старається навіть зараз, та тепер Мікелянджелу здається, що з цих часів дружніх поділів минуло вже кілька народжень, зростань і дорослішань. Дорослішань! Вся справа у дорослості, хоч це досі йому не зрозуміло, та він може це зазубрити, як правило з матиматики.
Мікелянджело йде підстрибцем і про себе повторює нове до запам'ятовування: для неї ж краще! Дорослі хлопці не дружать з дівчатками! Ейпріл не повинна!..
Він йде підстрибцем, таким високим і поривистим, що здається, ще трохи і побіжить, якщо не полетить, а все тому, що знає, цю справу треба довести до кінця – для неї ж краще! Ейпріл не повинна його наздогнати!

12.11.2022