![]() | |
Молоде вино | ![]() |
Homo scribendi peritus | ![]() |
Класики | ![]() |
Вічноживі | ![]() |
![]() |



![]() | |
Молоде вино | ![]() |
Homo scribendi peritus | ![]() |
Класики | ![]() |
Вічноживі | ![]() |
![]() |
Сьогодні ЛЬВІВ прощається з народним артистом України, лауреатом Національної премії імені Т.Шевченка, професором кафедри театрознавства і акторської майстерності факультету культури і мистецтв Львівського університету імені І.Франка, корифеєм Театру імені Марії Заньковецької – БОГДАНОМ КОЗАКОМ.
Мені часто доводилося писати присвяти знайомим та друзям з нагоди уродин. Траплялося, що серед них – відомі, шановані в Україні та за її межами люди. На цей раз мова йтиме про народного артиста України Богдана Миколайовича Козака, який натхненно працював більше півстоліття у Львівському академічному драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. Це він заснував факультет культури та мистецтв при Львівському національному університеті ім. Івана Франка, зокрема кафедру театрознавства та акторської майстерності. Якийсь час був деканом, дотепер займав посаду – завкафедри. Учні його, випускники факультету, працюють у мистецтві по всій Україні. Присвята, яку я пропоную вашій увазі, написана тринадцять років тому до ювілею 70-ліття, але все що там заримоване – не втратило своєї мистецької вартості… Хіба лишень присвята перетворилася на епітафію!..
Згадувані ролі Богдана Козака і вистави «заньківчан» вплетені в рими – відшукайте їх в якості надзавдання!
Присвята-епітафія
…А що, Богдане, чи ТЕАТР – не ноша