ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.04.08 14:01
В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.

Стали пор

Олександр Сушко
2025.04.08 11:35
Хто не пише муру, той не відає як це непросто,
Голова не гуде від кошлатих, похняблених рим.
Пегасятко моє манюпуньке, до пояса зростом,
Голосочок писклявий. В колеги ж іржання як грім.

Та не плачу, не заздрю і коси не рву від розпуки,
А моторно с

Віктор Кучерук
2025.04.08 10:57
Є на світі чотири дороги, -
Напрям першої, звісно, до Бога.
Друга буде змією петляти
Від воріт і вертати до хати.
Ну, а третя така автострада,
Де підступність, жадоба і зрада.
Ти четверту обрати повинен,
Що веде до служінь Україні.

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н

Борис Костиря
2025.04.06 21:47
Після зимової сплячки
розпускається листя на осокорі
боязко, нерішуче, несміливо.
Дерево промовляє до нас
зеленими язиками
різними мовами,
але ми не в силі
їх зрозуміти. Словників

Тетяна Левицька
2025.04.06 21:45
Не дивилась в дзеркало давно,
а оце сьогодні подивилась.
Скільки б не минуло, все одно,
як була колись струнка й красива,
так і залишилася тепер.
Не даремно голова сільради
залицявся, шкода, що помер,
не пізнавши всі мої принади.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Вірші / Патріотичне

 Новорічне привітання
Сплю, а сниться лет вистави:
кінь, клейноди, стяг держави,
чорт-москаль, в руці сокира,
господиню дражнить віра.
В казані аж забагато!
Чорт облизується радо:
”Дай мені! Відкинь відразу!
Дам тобі натомість газу!”

Сцена друга. Герб держави -
три царі, в руках булави,
а за ними багряніє:
„Ще не вмерла, ще живліє!..”
От наснилися “пенати”!
Розхотілося і спати.
А за вікнами сіріє,
хворобливо рум’яніє.

І петарди: „З Новим Роком!”,
Новочассям! Ладом! Строком!
„Щоб у дім ваш ненароком
не ввійшли державним кроком!”,
„Аби доля з ніжним чмоком
не постала іншим боком,
з ліхтарем під лівим оком! -
"З Новим Роком! Новим Роком!”


2007

ПЕНÁТИ (лат. Penates чи Di Penates) — боги-охоронці дому, родини, чий культ пов’язаний з обожнюванням предків. Домашні пенати, подібно до Ларів, дбали про злагоду в родині...


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-31 16:09:16
Переглядів сторінки твору 6060
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.144 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.138 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Різдвяна поезія (для дорослих)
Автор востаннє на сайті 2025.02.25 13:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 18:58:12 ]
Чомусь не усі коментарі еренесли. Ну, що ж, - я думав, що ви чогось не знаєте, не розумієте... А ви - свідомий мадянин, все чинете усвідомлено. Про що з таким маю говорити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 19:07:20 ]
Звичайно ж "перенесли" та "чините".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2007-12-31 19:14:49 ]
Дуже мудро - не потрібно зі мною про політику говорити. Для цього є майдани і клумби, і відповідні форуми.
Я так розумію, що тут сайт поетичний і прошу вас зважати на це.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Містерман Ірина (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:24:32 ]
чудово і дотепно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-01-05 22:29:34 ]
Дякую, Ірино, за увагу!
Хай і вам щастить у 2008р. Під одиничкою. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-06 18:37:31 ]
Дотепний віршик! Місцями дошкульний, останній куплет взагалі шедевровий!!!
Прочитав коменти, от хочу дізнатися, що таке "свідомий мадянин", мені, нацмену, то дуже цікаво :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-01-08 22:20:04 ]
Пане Інгваре, я теж у захваті від "свідомий мадянин" - гарний словотвір вийшов у п. Валентина.

Щодо "Щоби в дім ваш ненароком
не ввійшли державним кроком!”, це моє розуміння, що як там не крути, а людське і державне - таки
різні речі-явища. Та й маю пам'ять про різні державні злодійства. Думаю, що ми повинні тримати той держапарат на короткому паску і не всюди його пускати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-08 22:32:45 ]
То все ж таки є версії? Мадянин - громадянин?
в мене є свій варіант щодо деяких "свідомих" громадян - "свідомі мудяни"
Знаєте, коли я жив в Україні, мене просто тіпало, коли я чув "наша держава"... я хотів жити в країні, яка називається Україна, а вони з усіх шпарин пропонували мені жити в українській державі. А для мене держава - це зборисько тупих і жадібних збоченьців, які все не можуть ту нещасну Україну розграбувати і маючи смішні зарплати ержслужбовців будують собі палаци в Кончі-Заспі, кожна з яких коштує не менше 3,5 млн.$.
В цивілізованому світі держслужбовці, як не крути, служать громадянам. У східних деспотіях вони паразитують на суспільстві.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-01-08 22:46:43 ]
Так, Інгваре, це сильно кидається до очей.
Держапарат, стара-новітня номенклатура і Україна - такі різні. Але, дай Бог, йдемо вперед, а не кружляємо...