Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старісті – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
2026.06.21
16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
2026.06.21
12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
/
"Запрягайте, хлопці, коней" (1993)
* * *
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
А в дитинстві не раз мене бито,
І за діло – суди не суди:
За конем потолочене жито,
За обнесені нагло сади;
За відірвані ґудзики били
І розбиті у школі шибки...
Справедливо караючи,
Вчили
Шанувати порядок людський.
Виріс я. Ні святим, ні злочинцем,
Слава Богу і людям, не став,
І багато чого я навчився,
Й задовільні оцінки дістав.
І життям задоволений ніби
(До уваги дрібниць не беру),
Маю чесний свій хліб
І до хліба,
І радію малому добру.
Україну люблю – свою матір,
Мову рідну і пісню сумну,
В небі – Шляху Чумацького ятір,
Глечик місяця, що на тину;
Недоглянуті предків могили –
Все люблю,
Злу тяжкому на зло...
Лишень раз у житті мене били
Не за те,
За що треба було.
Били грубо, жорстоко і яро,
Вдосконалюючи удар,
Комсомольських дружин яничари
Лиш за те, що не був яничар,
Що посмів цитувати прилюдно
«Заповіт»,
Що лишив нам Кобзар...
Особливо ж старався прелюто
Яничарських дружин комісар!
«Ти – бандєровєц, мать твою в душу,
Да таких ми... в распил і разлом!
Єслі випливеш, сука, на сушу,
Будеш вєчним ванючім хахлом!»
І давно це було, і – недавно...
Що ж змінилося в нашім краю?
Сучать суки мотузку-удавку
На розігнуту шию мою
Та плетуть канчуки із сириці,
Та вигострюють зуби-шаблі,
Щоби змусить мене покоритись
На моїй – українській – землі.
Я ж не маю ні люті, ні зброї
(Є лиш слово, і те – в ланцюгах),
Щоби дати чужинцю-заброді,
Пересиливши страх, по зубах.
Видно, мало нас «братики» вчили
В таборово-радянській землі,
Щоб ми так Україну любили,
Як вони ненавидять її!
«Старший брате»,
З якого ще боку
Ти мене братолюбно утнеш?
Я ж тобі підставлятиму щоку,
Доки ти й кулаки відіб'єш.
Я кмітливий,
Засвоїв науку:
Бий того,
Хто в оселі твоїй
Та на тебе ж підняв злую руку –
Бий!
Це праведний буде двобій.
І за діло – суди не суди:
За конем потолочене жито,
За обнесені нагло сади;
За відірвані ґудзики били
І розбиті у школі шибки...
Справедливо караючи,
Вчили
Шанувати порядок людський.
Виріс я. Ні святим, ні злочинцем,
Слава Богу і людям, не став,
І багато чого я навчився,
Й задовільні оцінки дістав.
І життям задоволений ніби
(До уваги дрібниць не беру),
Маю чесний свій хліб
І до хліба,
І радію малому добру.
Україну люблю – свою матір,
Мову рідну і пісню сумну,
В небі – Шляху Чумацького ятір,
Глечик місяця, що на тину;
Недоглянуті предків могили –
Все люблю,
Злу тяжкому на зло...
Лишень раз у житті мене били
Не за те,
За що треба було.
Били грубо, жорстоко і яро,
Вдосконалюючи удар,
Комсомольських дружин яничари
Лиш за те, що не був яничар,
Що посмів цитувати прилюдно
«Заповіт»,
Що лишив нам Кобзар...
Особливо ж старався прелюто
Яничарських дружин комісар!
«Ти – бандєровєц, мать твою в душу,
Да таких ми... в распил і разлом!
Єслі випливеш, сука, на сушу,
Будеш вєчним ванючім хахлом!»
І давно це було, і – недавно...
Що ж змінилося в нашім краю?
Сучать суки мотузку-удавку
На розігнуту шию мою
Та плетуть канчуки із сириці,
Та вигострюють зуби-шаблі,
Щоби змусить мене покоритись
На моїй – українській – землі.
Я ж не маю ні люті, ні зброї
(Є лиш слово, і те – в ланцюгах),
Щоби дати чужинцю-заброді,
Пересиливши страх, по зубах.
Видно, мало нас «братики» вчили
В таборово-радянській землі,
Щоб ми так Україну любили,
Як вони ненавидять її!
«Старший брате»,
З якого ще боку
Ти мене братолюбно утнеш?
Я ж тобі підставлятиму щоку,
Доки ти й кулаки відіб'єш.
Я кмітливий,
Засвоїв науку:
Бий того,
Хто в оселі твоїй
Та на тебе ж підняв злую руку –
Бий!
Це праведний буде двобій.
1993
(с) Низовий Іван Данилович
«Запрягайте, хлопці, коней» (поезії)
Луганськ: Спілка журналістів України.
Новоайдарська первинна організація –
1993. – 64 с. – С. 22 – 24
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
