Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
/
"Запрягайте, хлопці, коней" (1993)
* * *
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
А в дитинстві не раз мене бито,
І за діло – суди не суди:
За конем потолочене жито,
За обнесені нагло сади;
За відірвані ґудзики били
І розбиті у школі шибки...
Справедливо караючи,
Вчили
Шанувати порядок людський.
Виріс я. Ні святим, ні злочинцем,
Слава Богу і людям, не став,
І багато чого я навчився,
Й задовільні оцінки дістав.
І життям задоволений ніби
(До уваги дрібниць не беру),
Маю чесний свій хліб
І до хліба,
І радію малому добру.
Україну люблю – свою матір,
Мову рідну і пісню сумну,
В небі – Шляху Чумацького ятір,
Глечик місяця, що на тину;
Недоглянуті предків могили –
Все люблю,
Злу тяжкому на зло...
Лишень раз у житті мене били
Не за те,
За що треба було.
Били грубо, жорстоко і яро,
Вдосконалюючи удар,
Комсомольських дружин яничари
Лиш за те, що не був яничар,
Що посмів цитувати прилюдно
«Заповіт»,
Що лишив нам Кобзар...
Особливо ж старався прелюто
Яничарських дружин комісар!
«Ти – бандєровєц, мать твою в душу,
Да таких ми... в распил і разлом!
Єслі випливеш, сука, на сушу,
Будеш вєчним ванючім хахлом!»
І давно це було, і – недавно...
Що ж змінилося в нашім краю?
Сучать суки мотузку-удавку
На розігнуту шию мою
Та плетуть канчуки із сириці,
Та вигострюють зуби-шаблі,
Щоби змусить мене покоритись
На моїй – українській – землі.
Я ж не маю ні люті, ні зброї
(Є лиш слово, і те – в ланцюгах),
Щоби дати чужинцю-заброді,
Пересиливши страх, по зубах.
Видно, мало нас «братики» вчили
В таборово-радянській землі,
Щоб ми так Україну любили,
Як вони ненавидять її!
«Старший брате»,
З якого ще боку
Ти мене братолюбно утнеш?
Я ж тобі підставлятиму щоку,
Доки ти й кулаки відіб'єш.
Я кмітливий,
Засвоїв науку:
Бий того,
Хто в оселі твоїй
Та на тебе ж підняв злую руку –
Бий!
Це праведний буде двобій.
І за діло – суди не суди:
За конем потолочене жито,
За обнесені нагло сади;
За відірвані ґудзики били
І розбиті у школі шибки...
Справедливо караючи,
Вчили
Шанувати порядок людський.
Виріс я. Ні святим, ні злочинцем,
Слава Богу і людям, не став,
І багато чого я навчився,
Й задовільні оцінки дістав.
І життям задоволений ніби
(До уваги дрібниць не беру),
Маю чесний свій хліб
І до хліба,
І радію малому добру.
Україну люблю – свою матір,
Мову рідну і пісню сумну,
В небі – Шляху Чумацького ятір,
Глечик місяця, що на тину;
Недоглянуті предків могили –
Все люблю,
Злу тяжкому на зло...
Лишень раз у житті мене били
Не за те,
За що треба було.
Били грубо, жорстоко і яро,
Вдосконалюючи удар,
Комсомольських дружин яничари
Лиш за те, що не був яничар,
Що посмів цитувати прилюдно
«Заповіт»,
Що лишив нам Кобзар...
Особливо ж старався прелюто
Яничарських дружин комісар!
«Ти – бандєровєц, мать твою в душу,
Да таких ми... в распил і разлом!
Єслі випливеш, сука, на сушу,
Будеш вєчним ванючім хахлом!»
І давно це було, і – недавно...
Що ж змінилося в нашім краю?
Сучать суки мотузку-удавку
На розігнуту шию мою
Та плетуть канчуки із сириці,
Та вигострюють зуби-шаблі,
Щоби змусить мене покоритись
На моїй – українській – землі.
Я ж не маю ні люті, ні зброї
(Є лиш слово, і те – в ланцюгах),
Щоби дати чужинцю-заброді,
Пересиливши страх, по зубах.
Видно, мало нас «братики» вчили
В таборово-радянській землі,
Щоб ми так Україну любили,
Як вони ненавидять її!
«Старший брате»,
З якого ще боку
Ти мене братолюбно утнеш?
Я ж тобі підставлятиму щоку,
Доки ти й кулаки відіб'єш.
Я кмітливий,
Засвоїв науку:
Бий того,
Хто в оселі твоїй
Та на тебе ж підняв злую руку –
Бий!
Це праведний буде двобій.
1993
(с) Низовий Іван Данилович
«Запрягайте, хлопці, коней» (поезії)
Луганськ: Спілка журналістів України.
Новоайдарська первинна організація –
1993. – 64 с. – С. 22 – 24
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
