Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євгенія Ісаєва (2019) /
Вірші
нова людина, старий світ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
нова людина, старий світ
-1-
інформаційно-приваблива квітка
ясніє в траві край моєї стежини
кличе нахилитися до неї
порахувати її пелюстки
тичинки та маточки
роздивитися форму та розташування її листя
вона навіть не проти показати своє коріння
яке воно?
мичковате чи стрижневе?
пізнай мене
просить квітка
та подаруй мені ім'я
хоч би й посмертно
володіючи іменем
ти один милуватимешся моєю красою
ти один збиратимеш мій плід
та визначатимеш мою долю
я куштую її аромат
але повертаю його з видихом —
майже неторканим
спрагла належності
квітка гукає мене —
того що ховає свій запах
в кишенях пальта
-2-
по інший бік стежини — поле
лежить слухняно
наче килим
вітер-хлопак бігає ним босоніж
вздовж і впоперек
і по діагоналі
коли натомлюється
лягає на живота
і роздивляється килимові візерунки
зблизька
а потім знов біжить
вишиваючи ті візерунки в повітрі
шовковими запахами землі
що ніби стрічки
лопочуть у нього між пальців
я спостерігаю
як плутаються аромати
на споді його шиття
і як стрімкішає його біг
з настанням сутінків
хлоп перестрибує через сітку-рабицю
гарячий схмелілий від руху
він в моїй присутності не знічується
грає в довгої лози зі мною —
з тим хто шмагає його короткою
намагаючися прогнати
як набридливого комара
вітер лишив по собі вістюків
у моєму волоссі
і забрав трохи поту з долонь
-3-
інформаційно-чистий спів пташки
яка стала тінню листка у кроні дерева
сповиває вечірній світ
вкриває легкою пелюшкою трави
підкрадається до мене ззаду
затуляє очі напівпрозорими долонями
і промовляє пошепки
вгадай
милий
хто?
спів насичує моє мовчання
спростовує моє незнання
і цілує холодну
мов у ящірки
шкіру
бачу
у синяві тане
лазурова пір'їна
05.07.24
інформаційно-приваблива квітка
ясніє в траві край моєї стежини
кличе нахилитися до неї
порахувати її пелюстки
тичинки та маточки
роздивитися форму та розташування її листя
вона навіть не проти показати своє коріння
яке воно?
мичковате чи стрижневе?
пізнай мене
просить квітка
та подаруй мені ім'я
хоч би й посмертно
володіючи іменем
ти один милуватимешся моєю красою
ти один збиратимеш мій плід
та визначатимеш мою долю
я куштую її аромат
але повертаю його з видихом —
майже неторканим
спрагла належності
квітка гукає мене —
того що ховає свій запах
в кишенях пальта
-2-
по інший бік стежини — поле
лежить слухняно
наче килим
вітер-хлопак бігає ним босоніж
вздовж і впоперек
і по діагоналі
коли натомлюється
лягає на живота
і роздивляється килимові візерунки
зблизька
а потім знов біжить
вишиваючи ті візерунки в повітрі
шовковими запахами землі
що ніби стрічки
лопочуть у нього між пальців
я спостерігаю
як плутаються аромати
на споді його шиття
і як стрімкішає його біг
з настанням сутінків
хлоп перестрибує через сітку-рабицю
гарячий схмелілий від руху
він в моїй присутності не знічується
грає в довгої лози зі мною —
з тим хто шмагає його короткою
намагаючися прогнати
як набридливого комара
вітер лишив по собі вістюків
у моєму волоссі
і забрав трохи поту з долонь
-3-
інформаційно-чистий спів пташки
яка стала тінню листка у кроні дерева
сповиває вечірній світ
вкриває легкою пелюшкою трави
підкрадається до мене ззаду
затуляє очі напівпрозорими долонями
і промовляє пошепки
вгадай
милий
хто?
спів насичує моє мовчання
спростовує моє незнання
і цілує холодну
мов у ящірки
шкіру
бачу
у синяві тане
лазурова пір'їна
05.07.24
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
