Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
2025.12.17
20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2025.12.17
16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євгенія Ісаєва (2019) /
Вірші
нова людина, старий світ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
нова людина, старий світ
-1-
інформаційно-приваблива квітка
ясніє в траві край моєї стежини
кличе нахилитися до неї
порахувати її пелюстки
тичинки та маточки
роздивитися форму та розташування її листя
вона навіть не проти показати своє коріння
яке воно?
мичковате чи стрижневе?
пізнай мене
просить квітка
та подаруй мені ім'я
хоч би й посмертно
володіючи іменем
ти один милуватимешся моєю красою
ти один збиратимеш мій плід
та визначатимеш мою долю
я куштую її аромат
але повертаю його з видихом —
майже неторканим
спрагла належності
квітка гукає мене —
того що ховає свій запах
в кишенях пальта
-2-
по інший бік стежини — поле
лежить слухняно
наче килим
вітер-хлопак бігає ним босоніж
вздовж і впоперек
і по діагоналі
коли натомлюється
лягає на живота
і роздивляється килимові візерунки
зблизька
а потім знов біжить
вишиваючи ті візерунки в повітрі
шовковими запахами землі
що ніби стрічки
лопочуть у нього між пальців
я спостерігаю
як плутаються аромати
на споді його шиття
і як стрімкішає його біг
з настанням сутінків
хлоп перестрибує через сітку-рабицю
гарячий схмелілий від руху
він в моїй присутності не знічується
грає в довгої лози зі мною —
з тим хто шмагає його короткою
намагаючися прогнати
як набридливого комара
вітер лишив по собі вістюків
у моєму волоссі
і забрав трохи поту з долонь
-3-
інформаційно-чистий спів пташки
яка стала тінню листка у кроні дерева
сповиває вечірній світ
вкриває легкою пелюшкою трави
підкрадається до мене ззаду
затуляє очі напівпрозорими долонями
і промовляє пошепки
вгадай
милий
хто?
спів насичує моє мовчання
спростовує моє незнання
і цілує холодну
мов у ящірки
шкіру
бачу
у синяві тане
лазурова пір'їна
05.07.24
інформаційно-приваблива квітка
ясніє в траві край моєї стежини
кличе нахилитися до неї
порахувати її пелюстки
тичинки та маточки
роздивитися форму та розташування її листя
вона навіть не проти показати своє коріння
яке воно?
мичковате чи стрижневе?
пізнай мене
просить квітка
та подаруй мені ім'я
хоч би й посмертно
володіючи іменем
ти один милуватимешся моєю красою
ти один збиратимеш мій плід
та визначатимеш мою долю
я куштую її аромат
але повертаю його з видихом —
майже неторканим
спрагла належності
квітка гукає мене —
того що ховає свій запах
в кишенях пальта
-2-
по інший бік стежини — поле
лежить слухняно
наче килим
вітер-хлопак бігає ним босоніж
вздовж і впоперек
і по діагоналі
коли натомлюється
лягає на живота
і роздивляється килимові візерунки
зблизька
а потім знов біжить
вишиваючи ті візерунки в повітрі
шовковими запахами землі
що ніби стрічки
лопочуть у нього між пальців
я спостерігаю
як плутаються аромати
на споді його шиття
і як стрімкішає його біг
з настанням сутінків
хлоп перестрибує через сітку-рабицю
гарячий схмелілий від руху
він в моїй присутності не знічується
грає в довгої лози зі мною —
з тим хто шмагає його короткою
намагаючися прогнати
як набридливого комара
вітер лишив по собі вістюків
у моєму волоссі
і забрав трохи поту з долонь
-3-
інформаційно-чистий спів пташки
яка стала тінню листка у кроні дерева
сповиває вечірній світ
вкриває легкою пелюшкою трави
підкрадається до мене ззаду
затуляє очі напівпрозорими долонями
і промовляє пошепки
вгадай
милий
хто?
спів насичує моє мовчання
спростовує моє незнання
і цілує холодну
мов у ящірки
шкіру
бачу
у синяві тане
лазурова пір'їна
05.07.24
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
