На електричних дротах
напроти його малесенького віконечка
сиділи сумні
сірі ластівки
Він не чув про що вони цвірінчали
але знав напевне
що вони сперечалися
і ніяк не доходили згоди
вони то сиділи тихо
думали
мовчки проклинали
цю сіру холодну осінь
то здіймалися нервово
над засинаючим містом
кружляли
сварилися
мирилися
і знову всідалися на дроти
час від часу
хукаючи на змерзлі лапки
Він не любив осінь
вона приносила щодня
в’язанки маразму
і кошики нервозу
у життя “жовтого” будинку
але найстрашніше
осінь була жорстокою
Звичайні люди
навіть не розуміли усієї трагічності
настання осені
Так
вони захоплювалися пейзажами
що вміщували в собі
усі кольори та їх відтінки
писали від радості вірші
закохувалися
дуріли
оберемками зрізали хризантеми
і не бачили
нічого
а Він бачив
Він бачив крізь красу
жорстокість
Як Він співчував
цій осінній красі
Він бачив
як листя жовтіло
червоніло
а потім падало
чорніло
перегнивало
і зникало безслідно
як люди
Так
люди нічим не відрізнялися від звичайного листя
хіба лише
своєю наївністю
Знаєте
адже кольори осені
це кольори наших душ
Це все осінь
Вона така безпосередня
підступна
хитра
улеслива
різка
Це все вона
Щороку з’являлася по-іншому
вона не любила монотонності
але саме монотонність
була її головною зброєю
Осінь застосовувала її
десь в кінці жовтня
і люди захлиналися одноманітністю
нереалізованих планів
що зовсім не бачили
А Він бачив
як кольорові людські душі
швидко вицвітали
старіли
жмакалися
зсихалися
і шелестіли у грудях
як купа непотрібних старих газет
А за вікном
усе мовчали сині ластівки
Чомусь
вони нагадали йому
новорічну герлянду
от дурні думки
інколи лізуть у голову
але це в принципі
нормально тут
навіть швидше за все
вони повинні бути такими
інакше "жовтий будинок"
втратить свій надуманий імідж
А знаєте
цей будинок
нагадує обличчя старого сноба
у лікарському чепчику
Вікна
нахмурено з осудом
дивляться на місто
а вхідні двері
відкриваються ліниво
з огидою
але без вагань
ковтають "новобранців"
"Старий сноб"
напевне не знає правил гігієни
і в коридорах
завжди якийсь неприємний запах
не дивлячись на те
що прибиральниці
з ранку до вечора
миють
чистять
полощать
йому щелепу
Він не вважав себе не таким
просто бачив усе
Знаєте
дуже важко бути незрячим
але ще важче
бачити у світі сліпих
Ну хто йому винен
що люди звелися
вони не просто не намагалися повернути зір
а пристосувалися до світу звуків
Ранок звичайної людини
починався з будильника
пора вставати
Людина ліниво потягувалася
після мертвого сну
вірніше не сну
останнім часом чомусь
вві сні людина нічого не бачила
вставала
і йшла туди де капала вода
з невідремонтованого крана
вмивалася
і за звичкою чапала в кухню
де було чути бурчання
завжди голодного холодильника
клацання тостера і свист чайника
нагадувало про те
що сніданок готовий
Людина йшла на роботу
вслід за лайками наповпу
і нічого там не робила
а вдома на вечерю
чекали напівфабрикати
перед сном людина слухала телевізор
і так щодня
без жодних змін
усе Однаково
люди задихалися
від нестачі різноманітності
але їм навіть подобалося їхнє животіння
і в перспективі
вони нічого іншого не бачили
просто люди боялися змін
було дуже зручно
не хвилюватися за день грядущий
заздалегіть було відомо
що він нічим не відрізнятиметься
від попереднього
Одноманітність
чіплялась до Нього щодня
липла до Його одежі
рвала волосcя на Його голові
малювала чорнилом на Його обличчі
вдоволену посмішку
яка ніяк не ліпилася
до Його сумних сірих очей
набридала телефонними дзвінками
важко дихала
десь на тому кінці дроту
і раптово кидала слухавку
Вона не давала про себе забути
наче зваблива хитра сусідка
що завжди приходила
позичити склянку цукру
з притерно солодкою посмішкою
і дикими очима хижачки
Монотонність
хотіла зламати Його
але лише оті сірі очі
які бачили все
псували підступні плани
І все починалося ніби з нічого