ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.08.04 09:49
Я хочу вічного літа
Без осені і без зими.
Я хочу вічного цвіту,
Як ліків проти чуми.

Я хочу згустки енергій
Жбурляти у вічну пітьму,
Щоб тріснув таємний егрегор,

Юрій Гундарєв
2024.08.04 08:40
Він продирався крізь насмішки і біль,
крізь зраду, сум і знущання…
Був кожен день - гладіаторський бій
за виживання.

Але він вистояв і переміг,
у серці свічкою проніс любов -
священний, єдиний цей оберіг…

Світлана Пирогова
2024.08.04 08:06
А він іще щось шепотів про шанс,
Аби душі тендітної торкнутись.
Ні, ні, закінчений старий сеанс,
Не дружать сонце й темінь каламуті.

А він іще щось говорив про шанс.
Про те, що їх обох колись єднало.
Від*їхав тих стосунків диліжанс.

Віктор Кучерук
2024.08.04 06:47
Ожеред далекий сіна
І світання синій жар, –
І прощальний погляд в спину,
Після хвиль солодких чар.
І дошкульну прохолоду
Самородної роси, –
І дівочу пишну вроду
Неймовірної краси.

Микола Соболь
2024.08.04 06:12
Передощить і знову буде літо.
Вервечка днів до осені веде.
У бар зайду, замовлю два «мохіто»
таких, як тут не знайдете ніде.
Полощуть срібні краплі тротуари,
співають ринви, грім узяв баси…
Ну хто сказав з тобою ми не пара
поміж краплин нетлінної к

Артур Курдіновський
2024.08.04 00:39
На себе я давно не схожий.
В душі моїй - розчарування.
Пробач мені, Всесильний Боже!

Що в цьому світі допоможе?
Чи пізній дощ, чи зірка рання?
На себе я давно не схожий.

Микола Дудар
2024.08.04 00:12
Якщо проснуся рано вранці
На день народження, чи після,
Відсуну солоди і танці
В які, чомусь, бездумно вплівся…

Якщо блукатиму в мовчанні
В той самий день десь пообіду —
Нам не зустрітися вже в бані,

Ярослав Чорногуз
2024.08.03 23:15
Ізнов мертвотну блідість подолає
Душі цвітіння - диво почалось --
Мов та цариця в шубі з горностаю
На плечі хвилі розлила волось...

Мене - яскравий спогад зігріває --
Кав'ярня. Вечір. Я відчув, що - ось --
Нарешті -- поетичному ратаю

Юрій Лазірко
2024.08.03 16:53
зненацька
проснулися витоків струни
пронизують простір
що згадкою лунить

про небо блакитне
без хмар
волошкове

Володимир Каразуб
2024.08.03 15:02
Ця шкідлива звичка постійно слухати шум,
Голоси, що змінюють один одного піксельним болем екрану,
Музикою з динаміків твоєї відстороненості,
Втечі у павутину міста з острахом пропустити, щось надто важливе,
З такою захланністю дослухаючись до замовле

Микола Дудар
2024.08.03 12:59
Дочекатись би дзвіночка…
Жаль... шкода, не дочекавсь.
До ріки біжать струмочки —
Кілька сот своїх держав…
Всі вони якісь журливі…
За вікном, дивлюсь, дощить.
А навпроти груші -- слива
Хочу вірити — дзвенить…

Ігор Шоха
2024.08.03 11:10
Вертає у минуле
одна щаслива мить,
аби ми не забули,
що час, таки, летить.
І тьохкає серденько...
гадаємо, – коли
раденькі, що... маленькі
ми іноді були?

Іван Потьомкін
2024.08.03 09:49
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Світлана Пирогова
2024.08.03 09:05
Не відбулось і не здійснилось, оминуло.
Щось залишилось в оберемках літа.
Бажання нині втомлені у клітці.
Дощі заснули, не співають про минуле,
І мальви не напились ще водиці,
А спраглими губами нам шепочуть.
О де ж ті незабутні серцю ночі?
На тому

Микола Соболь
2024.08.03 06:28
Ось він – дух козачий у плоті –
сила Божа, погибель вража.
Хто ти, Воїне? Друже, хто ти?
Нам історія потім розкаже.
Чи є люди тебе сильніші?
Не стрічав я таких донині,
кожен з нас не святий, а грішний,
Бог такою створив людину.

Артур Курдіновський
2024.08.03 06:28
Розвелося мамчиних експертів!
Ми та ворог наш для них - це рівність.
Чисті мрії, бомбами роздерті,
Ще живі та не втрачають гідність.

Стати вільними? Облиште! Що ви!
Душу тренувати - справа панська!
Тож навіщо вчити рідну мову?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Бойко (1953) / Проза

 Дивує світ - 4
Які прекрасні були часи, коли російських дурнів звали лише іванами.

Заміри на світове панування давні, як первородний гріх.

Жінок виправдовують істерики, загарбників - історики.

Хороших замірів не буває забагато, буває замало хороших виконавців.

Рядового ідіота від державного відрізняє тільки розмір підлеглої території.

Кожна генерація генерує свою дегенерацію.

Високі ідеї погано впливають на низьку юрбу.

Рушії прогресу важко рушають з місця.

Російський ведмідь - ласий шматок для китайського дракона.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-07-12 13:34:18
Переглядів сторінки твору 31
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.102 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.224 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.08.04 00:15
Автор у цю хвилину відсутній