![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.08.06
13:15
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2024.08.06
10:21
Нерукотворна пам*ятка - високий осокір.
Зусиллями природи щороку зеленів.
Міцний стояв громам і блискавкам наперекір
І не зламав це дерево злісний буревій.
В часи недобрі якісь дроти тягнули люди.
Немов колода, осокір на землю гупнув.
То ж дружно
Зусиллями природи щороку зеленів.
Міцний стояв громам і блискавкам наперекір
І не зламав це дерево злісний буревій.
В часи недобрі якісь дроти тягнули люди.
Немов колода, осокір на землю гупнув.
То ж дружно
2024.08.06
09:48
…Хочеш вітре, я замовкну
Хочеш з пам’яті зітру
Препристойну заборону
Не чіпати більш ікру…
Ту ікру, далекосхідну,
Що бідонами тягав
У свою домівку бідну
Хочеш з пам’яті зітру
Препристойну заборону
Не чіпати більш ікру…
Ту ікру, далекосхідну,
Що бідонами тягав
У свою домівку бідну
2024.08.06
06:40
Вчора інтернетом гуляв вираз, що «вся російська культура не варта однієї сльозинки херсонського собаки». Не знаю хто перший це сказав, але теза прекрасна.
Ви ніколи не помічали, що в світі тільки одна «вєлікая культура», яка так сама себе назвала і прод
2024.08.06
06:22
Упаде туман на Синевир,
павутину тче павук довкола,
що промчало літо ти не вір,
це вода від ночі охолола.
Чи багато є гірських озер,
чиї саги линуть, аж за краєм?
Плаче Синь за Виром дотепер,
княжни сльози озеро збирає.
павутину тче павук довкола,
що промчало літо ти не вір,
це вода від ночі охолола.
Чи багато є гірських озер,
чиї саги линуть, аж за краєм?
Плаче Синь за Виром дотепер,
княжни сльози озеро збирає.
2024.08.06
05:43
Нелегко буде завтра жити нам
Використовуючи розчин нафталіну, -
Пора уже очистити од плям
Убогості і сірості країну.
Не дати їй занурюватись більш
У мул густий жури і безнадії, –
Завжди з колін підвестися скоріш
Допомагають прагнення і дії.
Використовуючи розчин нафталіну, -
Пора уже очистити од плям
Убогості і сірості країну.
Не дати їй занурюватись більш
У мул густий жури і безнадії, –
Завжди з колін підвестися скоріш
Допомагають прагнення і дії.
2024.08.06
04:16
У травні - надворі червоні тюльпани,
У червні цвіли запашні гайдамаки.
Я іноді слухав пташине сопрано,
Метеликів бачив строкаті атаки.
У липні в саду - чарівні матіоли,
У серпні - поля золотавого жита.
Зізнаюся: не забував я ніколи
У червні цвіли запашні гайдамаки.
Я іноді слухав пташине сопрано,
Метеликів бачив строкаті атаки.
У липні в саду - чарівні матіоли,
У серпні - поля золотавого жита.
Зізнаюся: не забував я ніколи
2024.08.05
21:32
Горі нами дзвени
у блакиті земній,
Згори нами веди,
Отче Сонячний мій!
*
Днів небесних моїх, яким тисячі літ,
зваби п’янко торкаються голоси -
невідомих країв, незнайомих ладів,
у блакиті земній,
Згори нами веди,
Отче Сонячний мій!
*
Днів небесних моїх, яким тисячі літ,
зваби п’янко торкаються голоси -
невідомих країв, незнайомих ладів,
2024.08.05
16:01
– Гей, хто в цьому полі та й буде хазяїн?
Чий це буде трактор та чий це комбайн?
То ж скажіте, люди, чого мовчки стали?
Чи невже вам поля й техніки замало?
– Це не наше поле, – хтось з гурту гукає.
– Так, хто ж тут хазяїн? –
– Ха
Чий це буде трактор та чий це комбайн?
То ж скажіте, люди, чого мовчки стали?
Чи невже вам поля й техніки замало?
– Це не наше поле, – хтось з гурту гукає.
– Так, хто ж тут хазяїн? –
– Ха
2024.08.05
14:53
Посидь, послухай, помовчи.
Поприслухайся до безсмертя.
Чиї у нього голоси?
Якому з них озветься серце?
З яким увійде в діалог,
поділиться, спитає,
чи є хоч в чомусь сенс і бог,
чи жодного немає.
Поприслухайся до безсмертя.
Чиї у нього голоси?
Якому з них озветься серце?
З яким увійде в діалог,
поділиться, спитає,
чи є хоч в чомусь сенс і бог,
чи жодного немає.
2024.08.05
14:32
Темне сонце мережива в яке зодягаєшся ти
Відкриваючи в цифрі свою наготу тіням кратну.
Тут усе навпаки, — це Сусанна хизується тим,
Що в чесноті своїй опустилася до порнографії.
Розгорівся вогнем білий аркуш твоїх сподівань
Полум’яним письмом, що до
Відкриваючи в цифрі свою наготу тіням кратну.
Тут усе навпаки, — це Сусанна хизується тим,
Що в чесноті своїй опустилася до порнографії.
Розгорівся вогнем білий аркуш твоїх сподівань
Полум’яним письмом, що до
2024.08.05
12:49
Анатолій Матвійчук
ПОЛІТИКА
Я знову бачу -
Татові, ясні,
глибокі очі,
Сповнені печалі.
Чомусь він часто говорив мені:
«Тримайся від політики подалі!
ПОЛІТИКА
Я знову бачу -
Татові, ясні,
глибокі очі,
Сповнені печалі.
Чомусь він часто говорив мені:
«Тримайся від політики подалі!
2024.08.05
09:29
Коли ти згоду втиснеш в безкінечність,
Взійдеш на гору прямо з-під стола,
І настрій опануєш, безперечно,
Тобі потрібен буде Абдула…
Не той, хто у кіно тобі сподобавсь.
Продуманий сюжетом до дрібниць.
А той, з юрби, що з далеку второпав,
Що ти об’їв
Взійдеш на гору прямо з-під стола,
І настрій опануєш, безперечно,
Тобі потрібен буде Абдула…
Не той, хто у кіно тобі сподобавсь.
Продуманий сюжетом до дрібниць.
А той, з юрби, що з далеку второпав,
Що ти об’їв
2024.08.05
08:56
Напередодні Олімпіади-24 українська легкоатлетка Ярослава Магучіх побила світовий рекорд зі стрибків у висоту серед жінок, який тримався понад 30 років. Українка з першої спроби взяла 2 метри 10 сантиметрів!
Сьогодні ми вітаємо Ярославу, яка стала чемпіо
Сьогодні ми вітаємо Ярославу, яка стала чемпіо
2024.08.05
06:21
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться...
Курсують різні поїзди:
Полтава-Київ, Харків-Вінниця,
А їхати - нема куди.
І зустрічати теж нема кого,
Давно прострочені квитки.
Зима і літо - все однаково!
Курсують різні поїзди:
Полтава-Київ, Харків-Вінниця,
А їхати - нема куди.
І зустрічати теж нема кого,
Давно прострочені квитки.
Зима і літо - все однаково!
2024.08.05
05:51
А за вікном пташині голоси
І запахи манливі свіжих квітів, –
Уже на всю, – уздовж і навскоси,
В теплі вирує благодатне літо.
Життя іде невпинно, мов тоді,
Коли іще не слабнув у недузі, –
Коли були, неначе сталь, тверді
Слова високі й обіцянки дру
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І запахи манливі свіжих квітів, –
Уже на всю, – уздовж і навскоси,
В теплі вирує благодатне літо.
Життя іде невпинно, мов тоді,
Коли іще не слабнув у недузі, –
Коли були, неначе сталь, тверді
Слова високі й обіцянки дру
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
2024.07.02
2024.06.26
2024.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Ірина Сєдова (1978) /
Вірші
Роздуми
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Роздуми
Без надії, без віри, спокою
Тут існую так однобоко я.
Одноока, стара, розчавлена
Наче жаба фурою здавлена.
Безпорадна, кумедна, тріснута,
Вся в лещата ганьби затиснута.
Закатована, зла, стурбована,
Не пробачена, некерована.
Не вагаюся, не ховаюся
Просто тихо з себе знущаюся.
Наплювати, розтерти, знищити.
Як позбутися цього мороку?
Маю знову вповзати в тріщину,
Маю знову шукати ворога
Серед власних підступних демонів
Серед хащів у невідомості.
Я не знаю розради. Де вона?
Я застигла у невагомості.
Нащо знову повзти на пагорби?
Там є успіх - примара бісова?
Там є слава така омріяна?
Чи там доля моя записана?
Чи це просто розваги, хіханьки?
Краще в прірву, в туман, без дихання?
Чи все знову з аркуша чистого?
Я не знаю де моя істина.
Тут існую так однобоко я.
Одноока, стара, розчавлена
Наче жаба фурою здавлена.
Безпорадна, кумедна, тріснута,
Вся в лещата ганьби затиснута.
Закатована, зла, стурбована,
Не пробачена, некерована.
Не вагаюся, не ховаюся
Просто тихо з себе знущаюся.
Наплювати, розтерти, знищити.
Як позбутися цього мороку?
Маю знову вповзати в тріщину,
Маю знову шукати ворога
Серед власних підступних демонів
Серед хащів у невідомості.
Я не знаю розради. Де вона?
Я застигла у невагомості.
Нащо знову повзти на пагорби?
Там є успіх - примара бісова?
Там є слава така омріяна?
Чи там доля моя записана?
Чи це просто розваги, хіханьки?
Краще в прірву, в туман, без дихання?
Чи все знову з аркуша чистого?
Я не знаю де моя істина.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію