ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.14
07:01
Засмутила осінь
Знову журавлів, -
Затягнуло просинь
Бризками дощів.
Намокають крила
І туманить зір, –
Знятися несила
У бурхливий вир.
Знову журавлів, -
Затягнуло просинь
Бризками дощів.
Намокають крила
І туманить зір, –
Знятися несила
У бурхливий вир.
2024.09.14
05:28
Чи був тоді у серпня вихідний?
Медами з губ твоїх лилося літо.
Вином жага спокуси підігріта
і стримати себе ніхто не зміг.
Упали разом у солодкий гріх.
Купалися у нім до рос на травах.
За небосхил впліталася заграва,
летів у небо дзвінкокрилий сміх
Медами з губ твоїх лилося літо.
Вином жага спокуси підігріта
і стримати себе ніхто не зміг.
Упали разом у солодкий гріх.
Купалися у нім до рос на травах.
За небосхил впліталася заграва,
летів у небо дзвінкокрилий сміх
2024.09.13
22:02
Ти спішиш... я спішу... спішимо
Поміж нами загублена швидкість...
Може суму затрат й втратимо
Та залишим на згатку пластичність…
Ми так раді порадам родин,
Що до нас і при нас тут бували
Так, на подив ходи кожен родич родив
Поміж нами загублена швидкість...
Може суму затрат й втратимо
Та залишим на згатку пластичність…
Ми так раді порадам родин,
Що до нас і при нас тут бували
Так, на подив ходи кожен родич родив
2024.09.13
21:55
моя автоепітафія він курив & пив усяке ріжне
прибуває потягом через залишки пройдешнього літа
він намагався не здатись занадто ніжним
імовірно зарозумілим але зарозумілість привітна
як би все ж пригадати назву квітів отих що ~
та рушатиме потяг про
прибуває потягом через залишки пройдешнього літа
він намагався не здатись занадто ніжним
імовірно зарозумілим але зарозумілість привітна
як би все ж пригадати назву квітів отих що ~
та рушатиме потяг про
2024.09.13
21:21
вересня 2022р. ·
Поширено серед: _Публічно
Ой ви, пізні пісні,
Вас у гніздах ще теплих
Журавлі полишили.
Не сумуйте, пісні,
Доки випаде сніг,
Випростовуйте крила.
Поширено серед: _Публічно
Ой ви, пізні пісні,
Вас у гніздах ще теплих
Журавлі полишили.
Не сумуйте, пісні,
Доки випаде сніг,
Випростовуйте крила.
2024.09.13
20:11
Старий цвинтар із надгробками,
які майже розвалилися.
Пам’ять стерлася
на мармурових плитах.
Спогади розсипалися
мерехтливим піском.
Пісок часу стер написи
на могильних плитах.
які майже розвалилися.
Пам’ять стерлася
на мармурових плитах.
Спогади розсипалися
мерехтливим піском.
Пісок часу стер написи
на могильних плитах.
2024.09.13
16:20
Від літа ще лишилося тепло,
як гвинтокрили пролітають мухи.
Загублене культурою село
лицює свого драного кожуха…
І Вовча утонула в бур’яні,
така глибока – жабі по коліна.
Сидить ота на обгорілім пні,
як гвинтокрили пролітають мухи.
Загублене культурою село
лицює свого драного кожуха…
І Вовча утонула в бур’яні,
така глибока – жабі по коліна.
Сидить ота на обгорілім пні,
2024.09.13
12:06
Господи Ісусе Христе благослови на молитву*
1
Господньої волі настав мабуть час,
прийшов як волхви, слів вогонь цих до нас,
за чистих сердець, які проти війни,
віщують про це Давидові псалми.
Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
1
Господньої волі настав мабуть час,
прийшов як волхви, слів вогонь цих до нас,
за чистих сердець, які проти війни,
віщують про це Давидові псалми.
Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
2024.09.13
09:53
Казка, крила, кораблі
Повертають нас додому,
Ми залишимось в СD
Та на дисках в Google photo...
Повертають нас додому,
Ми залишимось в СD
Та на дисках в Google photo...
2024.09.13
07:13
Мохер намотуєш на спиці,
потріскують у грубці дрова,
до ночі ближче та не спиться,
безсоння донімає знову,
але таке, ця ніч казкова,
безмежно сіє снігопадом,
у білосніжному діброва,
гуляє вітер вертоградом,
потріскують у грубці дрова,
до ночі ближче та не спиться,
безсоння донімає знову,
але таке, ця ніч казкова,
безмежно сіє снігопадом,
у білосніжному діброва,
гуляє вітер вертоградом,
2024.09.13
06:55
Пропахла дощами й обшарпана вітром
Зготовлена часом осіння палітра, –
Побляклі відтінки й стихаючі звуки
Являють собою печальну сполуку.
Плазують тумани до меж небокраю
І сонце в закурену далеч вгрузає, –
Скупі на тепло і на світло убогі
Мелькають
Зготовлена часом осіння палітра, –
Побляклі відтінки й стихаючі звуки
Являють собою печальну сполуку.
Плазують тумани до меж небокраю
І сонце в закурену далеч вгрузає, –
Скупі на тепло і на світло убогі
Мелькають
2024.09.12
20:59
Поки чужинцем
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
поки ще Чорне море не відгонить
триповерховим московським матом,-
каміння і олива кожна,
і навіть безголоса бадилина
волають денно й нощно:
«Прийди на поміч, Україно!
ще не всі потоптано конвалії й суниці,
поки ще Чорне море не відгонить
триповерховим московським матом,-
каміння і олива кожна,
і навіть безголоса бадилина
волають денно й нощно:
«Прийди на поміч, Україно!
2024.09.12
19:02
Приходить осінь в дім,
В життя та у вірші.
А я щось не збагну, чому настільки сумно.
Не хочеться вже мрій
Застудженій душі.
Лише холодний дощ і ... роздуми абсурдні.
Нема вогню в зірках.
В життя та у вірші.
А я щось не збагну, чому настільки сумно.
Не хочеться вже мрій
Застудженій душі.
Лише холодний дощ і ... роздуми абсурдні.
Нема вогню в зірках.
2024.09.12
19:01
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.
Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.
Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,
2024.09.12
18:47
Ще борюкає осінь літо,
Ховає спеку у кущі.
І моросять, ну ледь помітно
Старечо-немічні дощі.
Ідуть, ідуть і затихають...
Тепліє знову вітерець.
І рвана ритміка безкрая
Ховає спеку у кущі.
І моросять, ну ледь помітно
Старечо-немічні дощі.
Ідуть, ідуть і затихають...
Тепліє знову вітерець.
І рвана ритміка безкрая
2024.09.12
14:43
До рук твоїх тулюся шкарубких.
Вони мені тепліші за осоння.
Ніжніші за усі м'які шовки -
Натруджені і затишні долоні.
Закрий мене плечима від жури.
Сховай мене в обіймах від тривоги.
Твій погляд так надією горить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вони мені тепліші за осоння.
Ніжніші за усі м'які шовки -
Натруджені і затишні долоні.
Закрий мене плечима від жури.
Сховай мене в обіймах від тривоги.
Твій погляд так надією горить,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Артур Курдіновський (2023) /
Вірші
Прописаний статут
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прописаний статут
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться...
Курсують різні поїзди:
Полтава-Київ, Харків-Вінниця,
А їхати - нема куди.
І зустрічати теж нема кого,
Давно прострочені квитки.
Зима і літо - все однаково!
Дерев оголені гілки
Нагадують мені історію,
В якій ще дихав ідеал.
І, доспівавши ораторію,
Замовк сумний міський вокзал.
Я сам себе сьогодні страчую
За щирі сльози, щирий сміх.
Змиритися з такою вдачею
Не дозволяє мокрий сніг.
Над кимось висять ночі зоряні,
Неначе затишне шатро.
Мої вершини непідкорені -
Десь біля виходу з метро.
Десь біля станції кінцевої,
Де романтичні ліхтарі
Мені оманою рожевою
Освітять всі календарі.
Десь там, за площею Вокзальною,
Тих втратив, інших - поховав.
Надія стала нереальною
У скупченні чужих заграв.
Я - дядько. А мені небогою
Зневіра стала назавжди.
В цю ніч, пронизану тривогою,
Не прибувають поїзди.
Не варта спогадів обітниця,
Яка вже загнана у кут.
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться,
Бо так прописаний статут.
Курсують різні поїзди:
Полтава-Київ, Харків-Вінниця,
А їхати - нема куди.
І зустрічати теж нема кого,
Давно прострочені квитки.
Зима і літо - все однаково!
Дерев оголені гілки
Нагадують мені історію,
В якій ще дихав ідеал.
І, доспівавши ораторію,
Замовк сумний міський вокзал.
Я сам себе сьогодні страчую
За щирі сльози, щирий сміх.
Змиритися з такою вдачею
Не дозволяє мокрий сніг.
Над кимось висять ночі зоряні,
Неначе затишне шатро.
Мої вершини непідкорені -
Десь біля виходу з метро.
Десь біля станції кінцевої,
Де романтичні ліхтарі
Мені оманою рожевою
Освітять всі календарі.
Десь там, за площею Вокзальною,
Тих втратив, інших - поховав.
Надія стала нереальною
У скупченні чужих заграв.
Я - дядько. А мені небогою
Зневіра стала назавжди.
В цю ніч, пронизану тривогою,
Не прибувають поїзди.
Не варта спогадів обітниця,
Яка вже загнана у кут.
Ніхто ні з ким вже не зустрінеться,
Бо так прописаний статут.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1032 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1032 seconds