Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослав ЕкманКременецький (1993) /
Вірші
Як важко перейти ріку страждань, обжерливості й спонукань
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як важко перейти ріку страждань, обжерливості й спонукань
Як важко перейти ріку страждань, обжерливості й спонукань,
Які підштовхують безглуздий хаос,
Та як не було б проти течії забуть добро,
Яке здійснив філософ Фалес.
Думки все линуть без упину, спіткаючись жахіттями в вуаль.
Та перейшовши Межигір'я-павутину,
Яка породжує смятіння, страх, бажань кефаль.
Вона обігріває смуток теплотою струменем любові,
Ударивши у серце, мовби вжаль.
Ти сподіваєшся, спрацює жало променем покори,
Але в душі завжди царитиме печаль.
Ти слухаєш свій розум, сердце безперечно-посередньо,
Ти ставиш запитання: «Як? Чому? За що?»,
Торкнувшися скрипкової струни сердечно.
Ти прагнеш порятунку, позбувшись жаху, сновидінь...
Чи вистачить тобі терпіння
Витримати й не зламавшись крізь той гуркіт-грім,
Який гуляє Всесвітом, попереджає,
Що той розумний в дощ-грозу іще чекає,
Коли той грім скінчиться, але в душі вогонь завжди палає.
Палає безупину, не скінчиться, не стихне світло,
Мов ота гірчиця, яка пронизує кінці душі й нервової системи,
Задасть вона тобі філософів питань, які дає десниця Піфагора теореми.
Ці теореми смутку дають той паросток,
Через який здійсниться мрія кожної богеми.
Вона почує тихий голос із небес, який промовить: «Я тут, шукать мене не треба».
Богема зрозуміє те штучнеє створіння,
Яке зійде крізь космос й оксигени,
Надасть їй певний вигляд матриці, мотиву та перерви.
Перерва та триває вічність, молодість, чарівну весну,
Зацвівши починає думать про майбутнюю красу.
Зігрівши, давши подих струмнем безмятежним,
Ти подаєш їй знак та віру в мить-пору, яка шукає вихід з темряви у світло, радість, бескінечність.
25.03.2014
Які підштовхують безглуздий хаос,
Та як не було б проти течії забуть добро,
Яке здійснив філософ Фалес.
Думки все линуть без упину, спіткаючись жахіттями в вуаль.
Та перейшовши Межигір'я-павутину,
Яка породжує смятіння, страх, бажань кефаль.
Вона обігріває смуток теплотою струменем любові,
Ударивши у серце, мовби вжаль.
Ти сподіваєшся, спрацює жало променем покори,
Але в душі завжди царитиме печаль.
Ти слухаєш свій розум, сердце безперечно-посередньо,
Ти ставиш запитання: «Як? Чому? За що?»,
Торкнувшися скрипкової струни сердечно.
Ти прагнеш порятунку, позбувшись жаху, сновидінь...
Чи вистачить тобі терпіння
Витримати й не зламавшись крізь той гуркіт-грім,
Який гуляє Всесвітом, попереджає,
Що той розумний в дощ-грозу іще чекає,
Коли той грім скінчиться, але в душі вогонь завжди палає.
Палає безупину, не скінчиться, не стихне світло,
Мов ота гірчиця, яка пронизує кінці душі й нервової системи,
Задасть вона тобі філософів питань, які дає десниця Піфагора теореми.
Ці теореми смутку дають той паросток,
Через який здійсниться мрія кожної богеми.
Вона почує тихий голос із небес, який промовить: «Я тут, шукать мене не треба».
Богема зрозуміє те штучнеє створіння,
Яке зійде крізь космос й оксигени,
Надасть їй певний вигляд матриці, мотиву та перерви.
Перерва та триває вічність, молодість, чарівну весну,
Зацвівши починає думать про майбутнюю красу.
Зігрівши, давши подих струмнем безмятежним,
Ти подаєш їй знак та віру в мить-пору, яка шукає вихід з темряви у світло, радість, бескінечність.
25.03.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
