ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.15
22:15
Попри тривогу в річку пірнув
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
Правда, один, без нікого…
Кілька життів дісталось, відбув
Поміж штовхання блідого…
Це вже не вперше літа вкінці…
Річенька тая навпроти.
Нині в садочку один на стільці
2024.09.15
21:08
А звуки – такі ж гострі.
Попереду – іще гостріші.
І боязно розплющить очі,
Мов кам’яні такі повіки.
Та знаю – на ті звуки зляжеш
Всіма нетьмяними ночами.
А серце,
Щоб йому не скрикнуть
Попереду – іще гостріші.
І боязно розплющить очі,
Мов кам’яні такі повіки.
Та знаю – на ті звуки зляжеш
Всіма нетьмяними ночами.
А серце,
Щоб йому не скрикнуть
2024.09.15
20:20
Видалося, що раніше запропонований для росіян перелік імен на «пу» замалий і слід його трохи розширити. Головне, аби імена були оригінальними, не схожими на жодні інші: Пупопуп (путин – последовательный преследователь украинских преступников), Пуразит (п
2024.09.15
15:52
«Станьмо коханцями, статки свої одруживши
Маю активи, в цій сумці авжеж»
Прикупивши, крім цигарок, в місіс Ваґнер пирогів
Ми вийшли дивитись Америку
Я сказав Кеті, як лізли у ґрейхаунд у Пітсбурзі
«Штат Мічіґан залишився у снах. . . .»
Якось чотир
Маю активи, в цій сумці авжеж»
Прикупивши, крім цигарок, в місіс Ваґнер пирогів
Ми вийшли дивитись Америку
Я сказав Кеті, як лізли у ґрейхаунд у Пітсбурзі
«Штат Мічіґан залишився у снах. . . .»
Якось чотир
2024.09.15
14:23
На однім болоті, у лісах дрімучих
Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
Хоч було миршаве таке та облізле,
Та любило жерти – куди йому й лізе.
Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
І прогодувати його було годі.
Жерло та зростало, все більшим ста
Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
Хоч було миршаве таке та облізле,
Та любило жерти – куди йому й лізе.
Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
І прогодувати його було годі.
Жерло та зростало, все більшим ста
2024.09.15
11:35
Згасає літо і за пеленою
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
2024.09.15
10:15
Чекаю милостиню Божу,
Та видно хтось перехопив…
У сні навідувалась, схожа
У ньому, власне, й утопив…
На ранок навіть не згадати.
Узяв торбину, вийшов в путь.
Пройдусь від хати і до хати
Якщо, дай Бог, не розіпнуть…
Та видно хтось перехопив…
У сні навідувалась, схожа
У ньому, власне, й утопив…
На ранок навіть не згадати.
Узяв торбину, вийшов в путь.
Пройдусь від хати і до хати
Якщо, дай Бог, не розіпнуть…
2024.09.15
10:14
«Скажи мені, вогнище, правда тут відьма живе?» –
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.
Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потой
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.
Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потой
2024.09.15
09:28
Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихавшись лазур’ю побережжя,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихавшись лазур’ю побережжя,
2024.09.15
07:48
наповни долоні сонячним світлом:
зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці
зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці
2024.09.15
06:24
Нарешті спека та духота
Відкрили осені ворота
І шурхотливим падолистом
Покрилося подвір’я чисте,
А від змарнілого городу
Війнуло в хату прохолоди
І, призвичаївшись поволі,
Покликав осінь я до столу,
Відкрили осені ворота
І шурхотливим падолистом
Покрилося подвір’я чисте,
А від змарнілого городу
Війнуло в хату прохолоди
І, призвичаївшись поволі,
Покликав осінь я до столу,
2024.09.15
02:21
ці нестерпимі радості
солодкий біль -
оте
що близну залишило
по тобі
майданний плач
обітованої землі
солодкий біль -
оте
що близну залишило
по тобі
майданний плач
обітованої землі
2024.09.14
22:44
Дві шиншили шубу шили
Із хутра, що у шиншили.
Шили, шили – недошили,
Бо у дурні їх пошили.
Процвітають лохотрони,
Надувають міліони,
Чи є в світі тая сила,
Із хутра, що у шиншили.
Шили, шили – недошили,
Бо у дурні їх пошили.
Процвітають лохотрони,
Надувають міліони,
Чи є в світі тая сила,
2024.09.14
19:54
Мій вересень, навіщо ти про осінь?..
В потужнім небі велетні-хмарки.
Тепла на всіх ще досить, майже досить.
Ти ж зовсім не про холод, навпаки!
Ти не про розпач і не про розлуку.
Ти про натхненні зорі, як вірші.
Про квіти, що хапаються за руку:
В потужнім небі велетні-хмарки.
Тепла на всіх ще досить, майже досить.
Ти ж зовсім не про холод, навпаки!
Ти не про розпач і не про розлуку.
Ти про натхненні зорі, як вірші.
Про квіти, що хапаються за руку:
2024.09.14
10:59
Знову дощ... Він посилює кавозалежність,
Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,
І вітер... Цей вітер такий непомітний...
Він знає хто хоче, кому непотрібний.
Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,
І вітер... Цей вітер такий непомітний...
Він знає хто хоче, кому непотрібний.
2024.09.14
08:48
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпля
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ілахім Поет (1982) /
Вірші
Тільки спогад
Хоч любов така крихка вся,
В серці ніби ще жевріє.
Те, чим жити намагався –
Тільки мрія, тільки мрія…
З двох людей щось ціле скласти
Важче, ніж поему з літер.
Те, що видалося щастям,
Просто літо, просто літо.
Не застигла кров, нівроку!
Просто б’ється в скроні мляво.
А назустріч наші кроки -
Гра уяви, гра уяви.
У крові всі інстаграми.
Ще й пекельність у погоді.
Те, що нам наразі драма -
Сміх та й годі, сміх та й годі.
Все, про що мовчить мобільник,
Передати - мало хисту.
Те, що бачили ми спільним,
Особисте, особисте…
Співпадіння ідеалів -
Щось з дешевого роману.
Те, що серцем відчували -
Лиш омана, лиш омана.
Не святі ми, не вар’яти.
Не фаталь ти, я не Юда.
Не чорти, не янголята.
Просто люди, тільки люди.
Хай не обраний – у звані
Все ж попасти довелося.
Ні, це не розчарування.
Просто осінь, просто осінь.
Справи? Ніби непогані.
Не займай, заради Бога.
Що здавалося коханням –
Тільки спогад, тільки спогад…
2024
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тільки спогад
Хоч любов така крихка вся,
В серці ніби ще жевріє.
Те, чим жити намагався –
Тільки мрія, тільки мрія…
З двох людей щось ціле скласти
Важче, ніж поему з літер.
Те, що видалося щастям,
Просто літо, просто літо.
Не застигла кров, нівроку!
Просто б’ється в скроні мляво.
А назустріч наші кроки -
Гра уяви, гра уяви.
У крові всі інстаграми.
Ще й пекельність у погоді.
Те, що нам наразі драма -
Сміх та й годі, сміх та й годі.
Все, про що мовчить мобільник,
Передати - мало хисту.
Те, що бачили ми спільним,
Особисте, особисте…
Співпадіння ідеалів -
Щось з дешевого роману.
Те, що серцем відчували -
Лиш омана, лиш омана.
Не святі ми, не вар’яти.
Не фаталь ти, я не Юда.
Не чорти, не янголята.
Просто люди, тільки люди.
Хай не обраний – у звані
Все ж попасти довелося.
Ні, це не розчарування.
Просто осінь, просто осінь.
Справи? Ніби непогані.
Не займай, заради Бога.
Що здавалося коханням –
Тільки спогад, тільки спогад…
2024
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1036 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1036 seconds