Ой, за Прутом, за Дунаєм
Козаченько конем грає,
Проти війська султанського
На бій лютий виступає.
Прийшли кляті, жінку вбили,
Малих синів полонили.
Зроблять із них яничарів,
Щоб султанові служили.
Як козак про те дізнався,
На коня, за шаблю взявся.
Один проти всього війська
Виступити не злякався.
Погнав слідом чужим краєм.
Догнав їх аж за Дунаєм.
Став на коні гарцювати.
На бій турків викликає.
Турки стали насміхатись.
Що їм козака боятись.
Зловлять та на гак почеплять,
Буде знать, як задиратись.
Десять турок виступили,
На козака налетіли.
Він домаху свою витяг –
Так голови й полетіли.
Сотня турок виїжджає,
На козака нападає.
Як пальнув козак з мушкета –
Була сотня і немає.
Тут вже туркам не до сміху.
Стрілися собі на лихо.
Тисяча вже виступає,
Влаштувати щоб потіху.
Козаченька обступили,
Ятагани замигтіли.
Тисяча турецька кров’ю
Землю рясно окропила.
А козак, немов не бився.
Лиш на турок подивився.
Грізним голосом султана
На бій звати заходився.
- Вийди, християнський кате,
Покажи на що ти здатен!
Чи спроможний ти до бою
Із характерником стати?
Та султан сидить в наметі,
Велить цілити з мушкетів.
Кулі швидко козаченька
Перетворять на решето.
Тут мушкети загриміли,
Кулі хмарою злетіли.
Якісь, наче і попали,
Врешті у козацьке тіло.
Усміхнувсь козак із того,
Підняв дибки коня свого
І посипалися кулі
Всі коневі попід ноги.
А султан, як пику скорчив,
На коня хутенько скочив
І подався чимскоріше
Кудись степом світ за очі.
Військо вслід за ним помчало,
Усю зброю покидало.
Весь ясир, добро возами
У таборі полишало.
Вертав козак в Україну.
На коні із ним два сина.
Не бути їм в яничарах!
Будуть в козаках віднині!
А ясир весь за ним слідом
На возах турецьких їде.
Повертають люди вільні
У свої домівки рідні.
Люди вільні повертають,
Славу козаку співають.
Бо, хто краще, ніж козаки
Україну захищає?!