Карбовано спекотне сонце ріже вічі, скло, палке тавро,
Та, вимальовуючи намистини на картині,
Художник втілює добро, злобу та віковічне дно.

Замислюючись на хвилинку, враз, здається, мить скінчиться,
Згасне сяйво у природі, почуття схолонуть від неволі
У піднебесній атмосфері та свинцевім лоні.

Зведеться жайвір, гам, врочистий рок, на сцені радощів заллється пісня,
що лине з уст, пророчивши яскравість тіней в вічність поглядів, карбованих в портретні обрії смутних шляхів.

11.11.2018