Лежить бідний у постелі, пів ночі не спиться.
Дума: «Багачі скупії не хочуть ділиться.
Сидять на торбах з грошима. Мені б гроші мати,
Я би усім бідним людям став би роздавати».
Тільки ото так подумав – гаман в руках має
Чиїсь голос невідомий йому промовляє:
- Візьми гаман, чоловіче, золотий у ньому,
Витягни його і другий з’явиться по тому.
І так ото скільки схочеш. Коли стане доста,
То піди до річки й викинь той гаман із мосту.
Узяв він гаман та взявся золоті тягати.
Тягав три дні і ні їсти не хотів, ні спати.
Натягав здорову купу. Та ж кінчати треба,
А не хочеться гаман той відривать від себе.
Та ж нема чого робити, до річки рушає
Та з гамана по дорозі золоті тягає.
Дійшов річки, на березі витяг золотого.
Бачить, в гамані з’явився ще один у нього.
Як же кинути? Стоїть він, тягає ті гроші
Та складає біля себе –важка уже ноша.
А гаман не викидає. Дотягавсь до того,
Що впустив гаман і мертвий упав біля нього.
Та так його й не викинув. Жадібність здолала.
А жадібному дай хоч скільки – та йому все мало.