Повертав москаль додому з важкого походу,
Побив за царя багато різного народу.
Трохи барахлом розжився – погано лежало.
Є чим вдома похвалитись. Та йому все мало.
Зайшов в село, до бабусі попросивсь у хату,
Бо ж не хочеться у полі чистім ночувати.
Та його нагодувала та спати поклала
На своєму ліжку, постіль чистеньку послала.
А сама на піч полізла, почала дрімати.
А в москаля тільки й думки – бабцю обібрати.
Та ж не хочеться шукати, де гроші сховала,
Бо ж прокинеться – щоб йому за те не попало.
Отож і став хитрувати. Кричить до бабусі:
- Де би п’ятак заховати? Украдуть – боюся!
- Не турбуйся, - баба каже, - куди йому дітись?
- Ага! Хтось-таки захоче на п’ятак розжитись!
Із кректанням баба злізла, п’ятак той узяла
Та й на мисник біля печі його і поклала.
Тільки стала засинати, знов солдат питає:
- А чи ж мій п’ятак на місці, чи уже й немає?
- Та чого ти розходився? Що йому тут буде?
Не подінеться п’ятак твій із хати нікуди!
Уже було і заснула, знов москаль горланить:
- Чи ж на місці мої гроші? Можете поглянуть?
Розізлилась вже бабуся на москаля того:
- Чого ти так турбуєшся про п’ятака свого?
Он я свої тридцять рублів склала за Миколу-
Угодника та й лежать там вони вже відколи.
А ти мені з копійками не даєш спокою!
Як заснула бабця, москаль взяв манатки свої,
Дістав гроші з-за ікони – тільки його й знати.
Ото, кажуть же в народі: «пусти свиню в хату».