Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.29
20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
2026.10.29
20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
2026.10.29
17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
2026.10.29
15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
2026.10.29
11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
2026.10.28
07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Проза
Все від нервів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все від нервів
Так як риба гниє з голови, так і людина починає хворіти від нервів. А воно так і є. Старі люди недаремно кажуть, що всі хвороби від нервів.
Рознервувався – зламав ногу. Добре, що не собі, а сусіду. Рознервував жінку: побила, ще й із хати вигнала. То замерз, простиг і маєш запалення.
А дорожче здоров’я тільки лікування. А при безкоштовній медицині воно самі знаєте яке. Так що бережіть нерви, а вони збережуть ваші гроші. Бо на старості здоров’я, як діамант: зустрічається рідко, а коштує дорого, тому мало хто має.
Хто має міцні, хороші нерви, тому пощастило. Але не завжди. От ви маєте хороших сусідів, то щастя. А от чи їм пощастило, що ви у них по сусідству, це вже питання. От позич людині гроші, - вона рада, а ти на нервах. Бо не знаєш: віддасть – не віддасть. А нерви – то твоє здоров’я.
От шукаєш роботу для душі, а воно – або нерви, або тяжко, або ж платять мало. Тому й голова болить, якщо не все інше. Захворів – ідеш в поліклініку чи в аптеку. А там черги чи ціни такі, що ніяких нервів не вистачає.
Нерви – то небезпечно. Воно страшне, як вірус. Коханка зробила нерви шефу. Той усім нам. Я на нервах до дружини. Вона знервувала свекруху, а та психанула на всю вулицю. От і маєш. Додалося людям здоров’я.
Якщо рознервуєшся, то треба правильно підібрати ліки, заспокійливе. Когось заспокоює цицька, пляшка, музика чи голос начальника. А мене заспокоюють гроші. Йду додому, перераховую гроші, і стає легше.
А от дитячі неврози лікують найчастіше травами, як правило, кропивою. Що таке нерви в дитини? То енергія. Колись як практикували. Брали ремінь і переганяли енергію з одного в інше місце, і багатьом помагало.
Як казав один лікар: іскра розуму в порожній голові – це добре. А от коли в голові тирса, то це вже небезпечно. Все логічно: ви нервуєтесь, що у вас болить голова. Але якщо вона болить, значить, у ній щось є. А це вже позитив. Хоча й безголові у нас часто живуть непогано і досить довго.
Хтось вірно підмітив: життя ділиться на «до» і «після». Нервуємося, бо часто до сорока нема розуму, а після сорока нема здоров’я. Тож бережіть нерви і розум в голові, бо без того не буде здоров’я.
Рознервувався – зламав ногу. Добре, що не собі, а сусіду. Рознервував жінку: побила, ще й із хати вигнала. То замерз, простиг і маєш запалення.
А дорожче здоров’я тільки лікування. А при безкоштовній медицині воно самі знаєте яке. Так що бережіть нерви, а вони збережуть ваші гроші. Бо на старості здоров’я, як діамант: зустрічається рідко, а коштує дорого, тому мало хто має.
Хто має міцні, хороші нерви, тому пощастило. Але не завжди. От ви маєте хороших сусідів, то щастя. А от чи їм пощастило, що ви у них по сусідству, це вже питання. От позич людині гроші, - вона рада, а ти на нервах. Бо не знаєш: віддасть – не віддасть. А нерви – то твоє здоров’я.
От шукаєш роботу для душі, а воно – або нерви, або тяжко, або ж платять мало. Тому й голова болить, якщо не все інше. Захворів – ідеш в поліклініку чи в аптеку. А там черги чи ціни такі, що ніяких нервів не вистачає.
Нерви – то небезпечно. Воно страшне, як вірус. Коханка зробила нерви шефу. Той усім нам. Я на нервах до дружини. Вона знервувала свекруху, а та психанула на всю вулицю. От і маєш. Додалося людям здоров’я.
Якщо рознервуєшся, то треба правильно підібрати ліки, заспокійливе. Когось заспокоює цицька, пляшка, музика чи голос начальника. А мене заспокоюють гроші. Йду додому, перераховую гроші, і стає легше.
А от дитячі неврози лікують найчастіше травами, як правило, кропивою. Що таке нерви в дитини? То енергія. Колись як практикували. Брали ремінь і переганяли енергію з одного в інше місце, і багатьом помагало.
Як казав один лікар: іскра розуму в порожній голові – це добре. А от коли в голові тирса, то це вже небезпечно. Все логічно: ви нервуєтесь, що у вас болить голова. Але якщо вона болить, значить, у ній щось є. А це вже позитив. Хоча й безголові у нас часто живуть непогано і досить довго.
Хтось вірно підмітив: життя ділиться на «до» і «після». Нервуємося, бо часто до сорока нема розуму, а після сорока нема здоров’я. Тож бережіть нерви і розум в голові, бо без того не буде здоров’я.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
