Bᴄᴇ лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи & покрякуючи мов престаріла шльондра. Місто вклалося на покій традиційно попсово, не скинувши навіть шкарпеток. Опівнічникам зі жертвами інсомнії знайома наша ультракоротка хвиля, спеціяльні розшаркування неумисні щодо змісту. В обов’язковому порядку проминаючи деяких тих котрі лишаються поруч в незаплямованім оксамитові ґлорія мунді. Гряде стародавній джаз—радше єврейський чим китайський. Голландці з кельтом у паперовій робі. DJ ставить собі вініли & глузує з присутніх, закликаючи кайфувати так само, бо який сенс вертатись із пляжу того. Навічно юні олімпійські боги продираються через пінясті хвилі, щораз із гарчанням знову вистрибуючи на щойно залишений берег, де ліниво~ліниво, тиняються розпашілі торговці напоями, а ще стагнуюча ексклюзивна дама з горностаєм без горностая & час від часу топлес. Репрезентаційна підбірка різновідтінкових цап’ячих голосів, дримби джуждуки й маґріба, кршнаїтські табли, порцелянові цимбалки. Едді та Фло відбивають тустеп, притримуючи канотьє. Ірландець без кельтів, без чуття міри щодо всякого, їх в цей спосіб вирощують бо, роздратування й ненависть, римовані лімериком принагідно. Гайвейєві перегони, помережані мрецьким неоном в ґалерíях, тераса блаженно омріяна
 
 
——   китайська музична павза   ——
 
 
Bᴄᴇ віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти наступну партію, але мусить гаряче істернути, позіхнувши водночас. Іще великі із зеленуватою шкіркою достоту квасні місцеві ябка, котрі найліпш тримати на холоді. Відбиті носи антиків & алебастрові листки інжиру на скаменілій плоті. Старенький вовк Гаррі не дансує з Марією, в них инше . . . не виносячи за межі нічим не зумисних пляжних стосунків. Зі саркастичного циліндра Стіва Гарлі випорсує симфонічний оркестрик sottovoce, юнка за литаврами, неквапно й ритмічно похитується мовби в трансі. Альтгитарист музикує до неї щось там на мигах, вона не завважує. Склопакетом сковзають зблиснувши зорі, чогось вам кортіло жити в цім місті, або Велвет Андеґравнд для прикладу, постійно слухати ні—пластинка нехай би валялась. Раптом зацінюючи в режимі вгадай мелодію сторону Ей котримсь із дев’яти днів від кінця індіанської осені до кінця бабчиного літа, коридори життєвих жаг черлені й розтьмарені, Лен-Нерд, Скін-Нерд, щастя катма & розкладаючи той самий пасьянс неясно кому. Романтика до оскоми, млявенько класика, вальсовий реквієм, Бонзо, пробарабанивши кількадесятразову збивку збиває ще раз щоб перейти на простецьку коду. Там далі—хоч би й Alan Parsons Project на звісний ваш/вам вибір. Покинута неважливо ким, швидше без мети, чим із рекламною перспективою, пара фуфириків із-під настоянки глоду під аптекою на вулиці Віденській, осінь~шмосінь.
В грубі горять дрова
 
 
 
 
 
 
 
 

 
2021