Чаклую на картах
На свою долю
Здається що я помираю
Та поки ще щось відчуваю...

Голодно ковтаю повітря
Доживаю останні хвилини
Самотні лікарські палати
Невтішні для мене новини

Безвихідно скрипнули двері
Безнадійні його окуляри
Пустопорожні слова безнадійні
Годинник застив у чеканні...

Що ж... Настала мить
Коли я із хворобою один на один
Залишається вибір—жить?
Чи поринуть в безкрайність годин

Залишається вибір—ти?
Й чи побачу я очі твої
Залишається вибір—йти?
Не лишивши нічого по собі

Чи згадаєш мене й мої очі?
Чи згадаєш червоні уста?
Чи згадаєш мій голос в тревозі?
Чи мій сміх у веселощів час?..

Я надіюсь що ти не згадаєш
І не будеш ти думать про це
Мій годинник застиг у чеканні
Твій давно обігнав вже мене

Ці останні хвилини найдовші
Насолода, агонія, страх
Все до купи відразу змішалось
Це усе зупиня ніби час

Прогортавши всі спогади, згадки
Усі вчинки хороші й дурні
Я зациклюю в пам'яті спогад
Про русяві коси твої


Відкидаю його і стираю
Іншу в пам'яті ніби відскріб
Зовсім іншу, і ніби не схожу
Але все ж в неї очі твої

І не можу згадати я іншу
Чужий голос чи інші уста
Ніби й згадую імена різні
Та в уяві лишень ти одна

Та от в мить цю останню жахливу
Як прелюдій кінчається час
Не до тебе мені
Не до судеб
А до муки лягає душа

Розквітають фіалки й піони
І милуються очі мої
Більш не ти мені світоч надії
Не про тебе всі вірші мої

Опишу краще квітку красиву!
Чи росу на осінній траві
Опишу я стару колискову
Яку мати читала мені

Опишу я спів пташки ранковий
Як до школи ходив я малий
Опишу нічне небо і зорі
У яких я тону в тишині

Та з усим оцим ти ніби схожа
Я в усьому знаходжу тебе
Я так хочу тобі прошептати
Що кохаю, не знаючи меж

І не знаю, чи встигну побачить
Це обличча, що бачу у снах
Переслідує що, як примара
Чиє горе-найбільший мій страх

І чи встигну сказать як кохаю
Як же сильно тебе я люблю
Навіть в мить, коли я помираю
То згадав лиш усмішку твою...