ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі

Артур Курдіновський
2025.12.27 14:02
Розмовляють гаслами й кліше
Спостерігачі та словороби.
Все для них однакової проби -
Куряче яйце чи Фаберже.

"Вір!", "Радій!", "Кохай!", "Кохай кохання!" -
Розмовляють гаслами й кліше.
Тільки їхня фраза: "Та невже?" -

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Тетяна Левицька
2025.12.27 02:11
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!

Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест

Іван Потьомкін
2025.12.26 22:33
Стільки народ мій мудрості втілив у приказки й прислів’я, що в дурнях залишатися якось уже й незручно. Ну, от хоча б: «Дозволь собаці лапу покласти на стіл,то він увесь захоче видертись». Або ж: «Зашморгом цей дивиться», «Добре говорить, а зле робить».

М Менянин
2025.12.26 22:25
Хоч родом з бувшого сторіччя,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.

Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,

Світлана Пирогова
2025.12.26 17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.

Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.

С М
2025.12.26 15:11
З віконня ковзнувши, стрибайте собі
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори

Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь

Тетяна Левицька
2025.12.26 15:03
Приваблюють чужі жінки? —
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.

В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична

Борис Костиря
2025.12.26 13:06
Лютий залишив мороз,
Наче відгомін погроз.

Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.

Він з собою забере
Все нікчемне і старе.

Микола Дудар
2025.12.26 11:35
Хто на кого… проти кого…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…

Артур Курдіновський
2025.12.26 09:27
Білий сніг - шепіт чорної ночі,
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.

Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші

Євген Федчук
2025.12.25 18:48
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис

Ігор Шоха
2025.12.25 14:53
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі

Борис Костиря
2025.12.25 14:03
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.

Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Бубон
Є у мене знайомиця. І така файна, що йой! Чоловіки злітаються на її красу, як мухи на мед, і це при тому що має чоловіка, моцного, мов каландайський бугай, але глухого як тетеря.
" А чому?" - запитаєте ви.
А тому що любить Мотря бахкати в бубон і танцювати під нього циганську халяндру.
Ще й підспівувати:
"- Гей, Сіра! Гей, Руда!
Гей колгоспна череда!"
Минулого року так бахнула в бубна над вухом чоловіка, що у того луснула ліва барабанна перетинка, а права...страшно сказати, що сталося з правою, бо ви з тиждень не будете спати. Отак от люта любов до народного ударного інструменту скалічила рідну людину.
З дітьми теж халепа, бо як тільки Мотря починає в бубна гупати варехою, то вони від зляків прокидаються і тікають з хати в клуню до кабанів. Там набагато спокійніше, бо окрім вдоволеного рохкання свиноматок ніяких гучних звуків не чути.
І де б Мотря не з'являлася - в ашанівській торбі, впереміж з губною помадою та гребінцем завжди був бубон
Помер кум. Вона питає: - Бубон потрібен? Я готова.
- Та ні. Для поховального маршу достатньо духового жалобного оркестру.
- А в школі можна погупотіти, на перше вересня?
- Не варто. Там інші пісні виконуються.
- А де можна?
- На весіллі, польку-бздичку озвучувати, щоб люди після чарки наливки весело дригали ногами.
- А ще де?
- На полюванні, аби звірина втікала від мисливців, та на риболовлі, щоб карасі та щуки дременули хто-куди від рибалок. Отам в самий раз.
- Знущаєшся ти з мене, Сашко! - згорьовано завила Мотря і луснула мене бубоном по лисині.
В макітрі загуло, а очі полізли рогом. Моя дружина гикнула з несподіванки та кинулася видирати з рук сусідки капосний музичний інструмент. Кіт Жоржик кинувся до Мотриної литки, ввігнав пазурики в її литку та вирвав шмат панчохи.
Ось так рідні мені істоти захищають члена своєї сім'ї: беззастережно та люто.
А як Мотря отямилася від сказу, жінка мовила:
- Зібралися минулого року в сусідньому селі весільні музики: 2 бубна і 1 скрипка...
відіграли весілля).
В кінці господар дякує музИкам:
- Файно Ви, хлопці, "відіграли", але чомусь скрипки не було чути...
Один бубен каже другому:
- Видиш, - я казав тобі, що не треба було скрипку брати!
Я посміхнувся у вуса, а жінка продовжила:
- Грати на бубоні відсьогодні зась. Відбираю в тебе охоту до цього гаспидського інструменту, а навзаєм дарую любов до..
козобаса! Станеш знаним майстром, будеш тішити людей прекрасною музикою, вишуканою та заспокійливою.
А потім вирвала волосину з її голови, хутко прошепотіла замовляння та кинула в грубу.
Відтоді люди в селі вже не чули гупотіння бубона ні на похоронах, ні в дитячому садочку, ні в церкві. Як відрізало.
А мене інколи душить ностальгія, тож беру сокиру та розгепую грубе колоддя. І вчувається, що то Мотря віртуозно виконує фінальну частину опери "Смерть ворогам!"
25.11.2024р.











      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-25 11:48:39
Переглядів сторінки твору 292
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.920 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.237 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.12.22 20:22
Автор у цю хвилину відсутній