ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.12.08 05:22
Уже я ніколи, напевно, не зможу
На мить загубитись в юрбі перехожих, –
Немов за весільним святковим кортежем
Повсюди за мною уважно хтось стежить,
І навіть у сховках колись потаємних
Хильнути небаченим – справа даремна.
Уже неможливо котрусь покох

Микола Соболь
2024.12.08 05:15
Стоїть корчма, за рогом церква
і тут і там шукають втіх.
Моя зламалась табакерка,
хоча курити, кажуть, – гріх,
налляй вина по самі вінця,
я Дике Поле скрізь пройшов.
Несу з країв тих буси жінці
за її віддану любов.

Микола Дудар
2024.12.07 22:14
Судячи з того, що я вже дідусь
І гожий до кожних обставин
Лякай не лякай — я не боюсь
А ні камІнь, а ні заграви…
Судячи з того, що поруч «Амінь»
Чекає на згоду розправи
Каменем вляжусь поміж камінь
Тільки б ковток мірної кави…

Борис Костиря
2024.12.07 20:08
Час стікає по крапельці
і йде війною.
Він невідчутний,
але здатний руйнувати замки.
Час тече тихим струмком,
але залишає по собі руїни.
Пісок часу залітає
у найменші шпарини,

Іван Потьомкін
2024.12.07 17:40
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Микола Дудар
2024.12.07 12:01
Шматок сальця до первачка
Із огірочком, житнім хлібом
І в дружній ролі дивачка
Я заспокївся вже ніби
Та щось шкребе хитає більш
Як було змовлено до цього
У тому, де рождався вірш
Посеред вистрибом в дорогу…

Сергій Губерначук
2024.12.07 11:44
Живучи у театрі,
де сцена гортає героїв,
де волосся і грим
насувають на образ печать,
я люблю перевтілитись
в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих
не звучать.

Віктор Кучерук
2024.12.07 07:43
Хижий ворон крумкнув хрипко
І побачилось мені,
Як знялись мерщій куріпки
З придорожніх бур’янів.
Не вдалось поласувати
Зграї зернами, адже
Корм пташиний ворон-тато
Воронятам стереже.

Микола Соболь
2024.12.07 04:32
Зорі крізь сито просію
дрібненькі, крупнішенькі, ці.
Маю останню надію,
спечуться на ранок млинці.

Будуть. Дитині на втіху.
Молімося Богу натще.
Хай від дитячого сміху

Володимир Бойко
2024.12.06 20:19
Нехай Миколай нам тепло принесе,
Що душі й серця зігріває
І геть забирає мерзенне усе,
Що жити усім заважає.

В безодню хай котяться зорі з Кремля
І лихо в наш край не поверне,
Хай світ очищається від москаля

Борис Костиря
2024.12.06 19:53
Нескінченний туман бездоріжжя
Поведе в невідомі шляхи.
Потонули думки на узвишші,
Де спочили прадавні гріхи.

Спотикаючись, йду у неволю,
Де пізнання загрузло в пісках.
Розчинивши в озерах недолю,

Галина Кучеренко
2024.12.06 18:54
Війною й смертю пахне голуб миру.
Напившись зранку крові немовлят,
Він не ховає закривавлену сокиру -
Це аргумент його, його штандарт,
Убивча «мироносна» міра.

Бравада неупинного терору,
Щоб втриматись на панівних місцях,

Іван Потьомкін
2024.12.06 17:32
Як по росяній траві йде дівча.
На голові несе глечик молока.
Співа з птаством – не змовка.
А ще так собі мудрує:
«Ось як грошики вторгую,
То сьогодні ж, до обіду,
Куплю крашанок в сусіда.
Треба трішки почекать

Артур Сіренко
2024.12.06 15:47
Коли слово посіяне
Зерном сваволі
На рінні святого Томи,
Де в тіні крисані
Чекаєш пришестя Пандори,
Відпочинь у гавані келиха
За столом у весталок чи то валькірій,
А ж тут журба – некликана,

Микола Дудар
2024.12.06 09:30
Нажаль пошкоджень уйма, безліч…
Не спиш, тремтиш роки підряд,
А незабаром ще й свят-вечір…
Не що, а Хто — самозаряд…
Нажаль із вічності, не виторг
А просто дань космічних сил
Ну а руйнація як — мито
Для всих, без вийнятку, Мірил…

Віктор Кучерук
2024.12.06 06:26
Я люблю оцю жінку, що в душу
Обережно занурює зір
І заради якої я мушу
Переводити радо папір.
Я люблю оцю жінку, що слабо
Потягається тілом гнучким
І до себе усмішкою вабить,
І легенько цілує затим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Бубон
Є у мене знайомиця. І така файна, що йой! Чоловіки злітаються на її красу, як мухи на мед, і це при тому що має чоловіка, моцного, мов каландайський бугай, але глухого як тетеря.
" А чому?" - запитаєте ви.
А тому що любить Мотря бахкати в бубон і танцювати під нього циганську халяндру.
Ще й підспівувати:
"- Гей, Сіра! Гей, Руда!
Гей колгоспна череда!"
Минулого року так бахнула в бубна над вухом чоловіка, що у того луснула ліва барабанна перетинка, а права...страшно сказати, що сталося з правою, бо ви з тиждень не будете спати. Отак от люта любов до народного ударного інструменту скалічила рідну людину.
З дітьми теж халепа, бо як тільки Мотря починає в бубна гупати варехою, то вони від зляків прокидаються і тікають з хати в клуню до кабанів. Там набагато спокійніше, бо окрім вдоволеного рохкання свиноматок ніяких гучних звуків не чути.
І де б Мотря не з'являлася - в ашанівській торбі, впереміж з губною помадою та гребінцем завжди був бубон
Помер кум. Вона питає: - Бубон потрібен? Я готова.
- Та ні. Для поховального маршу достатньо духового жалобного оркестру.
- А в школі можна погупотіти, на перше вересня?
- Не варто. Там інші пісні виконуються.
- А де можна?
- На весіллі, польку-бздичку озвучувати, щоб люди після чарки наливки весело дригали ногами.
- А ще де?
- На полюванні, аби звірина втікала від мисливців, та на риболовлі, щоб карасі та щуки дременули хто-куди від рибалок. Отам в самий раз.
- Знущаєшся ти з мене, Сашко! - згорьовано завила Мотря і луснула мене бубоном по лисині.
В макітрі загуло, а очі полізли рогом. Моя дружина гикнула з несподіванки та кинулася видирати з рук сусідки капосний музичний інструмент. Кіт Жоржик кинувся до Мотриної литки, ввігнав пазурики в її литку та вирвав шмат панчохи.
Ось так рідні мені істоти захищають члена своєї сім'ї: беззастережно та люто.
А як Мотря отямилася від сказу, жінка мовила:
- Зібралися минулого року в сусідньому селі весільні музики: 2 бубна і 1 скрипка...
відіграли весілля).
В кінці господар дякує музИкам:
- Файно Ви, хлопці, "відіграли", але чомусь скрипки не було чути...
Один бубен каже другому:
- Видиш, - я казав тобі, що не треба було скрипку брати!
Я посміхнувся у вуса, а жінка продовжила:
- Грати на бубоні відсьогодні зась. Відбираю в тебе охоту до цього гаспидського інструменту, а навзаєм дарую любов до..
козобаса! Станеш знаним майстром, будеш тішити людей прекрасною музикою, вишуканою та заспокійливою.
А потім вирвала волосину з її голови, хутко прошепотіла замовляння та кинула в грубу.
Відтоді люди в селі вже не чули гупотіння бубона ні на похоронах, ні в дитячому садочку, ні в церкві. Як відрізало.
А мене інколи душить ностальгія, тож беру сокиру та розгепую грубе колоддя. І вчувається, що то Мотря віртуозно виконує фінальну частину опери "Смерть ворогам!"
25.11.2024р.











      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-25 11:48:39
Переглядів сторінки твору 25
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.198 / 5.74)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.27 00:50
Автор у цю хвилину відсутній