Уночі не спалось пану, вийшов на подвір’я,
Думає: «піду, пройдуся та все перевірю.
Чи то сторож на конюшні не заснув, бувало.
Щоби коней породистих моїх не покрали».
Зайшов, бачить – спить, проклятий, що аж свище носом.
Радий пан, що на гарячім зловити вдалося.
Але дума: «розбужу я, відбрешеться, клятий.
Треба якось так зробити, щоб докази мати».
Узяв хомут та тихенько сторожу на шию.
«Тепер, - дума, - уже, клятий нічого не вдіє!»
Тоді раптом як кахикне й голосно питає:
- Що ти робиш тут, Трохиме? Чи сни споглядаєш?
А той тільки кліп очима… й знайшов що сказати:
- Що ви, пане, хомут взявся от ремонтувати.