Хтось до цих пір жаліє за Союзом.
Мовляв, могутні ми тоді були.
І не такі уже і голопузі.
Робити гарну техніку могли,
Не гірше, ніж на Заході отому.
У космос полетіли перші них.
Та забувають, хвалячись, при тому,
Що на заводах й фабриках своїх
Ми більше про військову справу дбали:
Найкраще на озброєння ішло,
Менш якісне на експорт відправляли,
Своїм же, що зосталося, було.
Тож мучилися з технікою тою.
Згадав один радянський анекдот.
Якось японців привезли юрбою
В одне сибірське місто на завод.
Зустрітися з директором заводу
Потрібно було комерсантам тим.
Отож, в приймальню ту юрбу заводять,
А секретарка встала й каже їм:
- Вам зачекати трохи доведеться,
Директор із Москвою розмовля.
А з кабінету крик, аж все трясеться:
- Алло, Москва! – гуркоче звідтіля, -
Алло, Москва! Я слів не розбираю!
Алло! Алло! Я геть не зрозумів!
Тоді один японець і питає:
- Чом телефоном він не подзвонив?