Нещодавно випадково трапився мені кліп, де якийсь хлопець на ймення шаман скаче по полю і щосили волає: «Я русскій». Найперше, що впадає в очі, що погоду для зйомок отого кліпу вибрали вкрай невдалу, похмуру. Небо гнітючо-тьмяне, пшениця блякла, загальний фон мінорний. Виявилося, що кліп знятий декілька років тому, а отой шаман став у теперішній росії уособленням її духу і культури. Тому то за нормальної погоди цей кліп знімати було неможливо. Адже за ясної погоди небо мало бути синім, поле – золотим, тобто цілковито у кольорах українського прапора, що для росії цілковито неприйнятно. А от кольори російського прапора неприродні, їм відповідний природний фон підібрати неможливо.
Здавалось би, звичайний московський проімперський пропагандистський продукт, не вартий жодної уваги. Однак, ця картинка видається вельми символічною. Російська культура ¬виглядає на тому тлі як уособлення мороку, пітьми, видається чимось неприродним, вторинним. До того ж, показовою є і сама постать отого шамана, що засвідчує подальшу шаманізацію росії, супроти якої «традиційне православіє» чимдалі втрачає позиції. Шаман аж ніяк не схожий на носія традиційних російських цінностей, ані на росіянина взагалі. Найбільше він подібний на якогось маргінального фашиста, до того ж аж ніяк не традиційної орієнтації. А брехня у тесті пісні починається уже з першого рядка: «Надо мною светит солнце». Адже ніякого сонця у тій каламуті немає.

Понад вами брудно-сіре небо –
Ви не знали чистих кольорів.
Хмари щезнуть й буде те, що треба –
Синьо-жовтий стяг з глибин віків.