Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Проза
/
Кипарисові дні
фльор гедонізму
Наступним, кипарисовим, при зимовій зливі, днем, всякий трохи офтоп. Сусід мабуть кінчив ремонт. Або поламався йому перфлоратор й ні це не смішно бо сусідів всіх інших таки геть затрахав. Проблимуючі вогники знадвору, дешевкова магія, але ж. Візити на кухню, падетруа. Полишити на потім посуд, здрастуйте тексти. Прошу на чаю чарчинку, років зо десять проходив оце маньєристів. Ясно що так. Давайте воскліцать, мугикаючи. Ви не повірите але слухайте & Добродій Теодор Амадеус Гофман. Дехто даже вантажить в супермаркеті, рефлектуючи до перекладу андруховичевого, що там про персонал. Контактні знімки кепа Віларда в до-мінорі. Щораз починаючи щось писати вчимося писати заново, в цім літератури momentum & Добродію Теодоре, чим же розважити вас. Просто на саксофоні не грають по похоронах. А ще труну не забивають цвяхами, натомість тепер вкручують саморізи. Кожен клясично любить тебе, коли ти в шести футах під землею, тобто приблизно метри три. Тут кеп насвище блюзовий степл про мікімауса, поминаючи пройдешній рамадан із флейтами, весь о цей джінґл белз. Коли в торговельних центрах не проштовхатися через фестиваль зубожіння, а онде кавовошкірий хлопець свінґує під колядки із гучномовців. Як назовні свій ажіотаж, змагання в останню мить продати бознащо абощо, гротесковий прямо флешмоб. Сніг все валить з небес, синтетичний попс ледь не валить із ніг, атаксична нещасна молодиця за хвилину виписуючи кількадесят рухів все підставляє & підставляє найпримітивніший пластиковий келішок на пожертви, але жоден із перехожих не зважується.
Роздивляючись рекламу небувало шалених знижок на ювелірку, сподвигається навіть на синопсис. З района така діваха, срібна курточка, не якась-вам-клава, котрій пора заміж збігати, навіть претендент є пристойний, хай на ймення буде Михайло, пересічний пацан безтурботний, але чого не почати вантажити в супермаркеті, якби стало дуже треба. Подружці його так хотілося щоби якось по-буржуазному на хвильку. Чому би не в кредит. Аж ось вона придбає собі золоту каблучку із брюликом крихітним на ознаку заручення, наголошуючи Михайлові свому, щоб зауважив, начеб то його власне дарунок. Але ти Михасику все відпрацюєш, мурмотить вона, звівши нормальні незлецькі такі ніжки на плечі йому, релаксово голублячи пальчиками з педикюром досяжну місцинку на коротко стриженій потилиці
& Михасик усе відпрацює, якщо вже питання такого руба,
тут будь певний.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
фльор гедонізму
Наступним, кипарисовим, при зимовій зливі, днем, всякий трохи офтоп. Сусід мабуть кінчив ремонт. Або поламався йому перфлоратор й ні це не смішно бо сусідів всіх інших таки геть затрахав. Проблимуючі вогники знадвору, дешевкова магія, але ж. Візити на кухню, падетруа. Полишити на потім посуд, здрастуйте тексти. Прошу на чаю чарчинку, років зо десять проходив оце маньєристів. Ясно що так. Давайте воскліцать, мугикаючи. Ви не повірите але слухайте & Добродій Теодор Амадеус Гофман. Дехто даже вантажить в супермаркеті, рефлектуючи до перекладу андруховичевого, що там про персонал. Контактні знімки кепа Віларда в до-мінорі. Щораз починаючи щось писати вчимося писати заново, в цім літератури momentum & Добродію Теодоре, чим же розважити вас. Просто на саксофоні не грають по похоронах. А ще труну не забивають цвяхами, натомість тепер вкручують саморізи. Кожен клясично любить тебе, коли ти в шести футах під землею, тобто приблизно метри три. Тут кеп насвище блюзовий степл про мікімауса, поминаючи пройдешній рамадан із флейтами, весь о цей джінґл белз. Коли в торговельних центрах не проштовхатися через фестиваль зубожіння, а онде кавовошкірий хлопець свінґує під колядки із гучномовців. Як назовні свій ажіотаж, змагання в останню мить продати бознащо абощо, гротесковий прямо флешмоб. Сніг все валить з небес, синтетичний попс ледь не валить із ніг, атаксична нещасна молодиця за хвилину виписуючи кількадесят рухів все підставляє & підставляє найпримітивніший пластиковий келішок на пожертви, але жоден із перехожих не зважується.
Роздивляючись рекламу небувало шалених знижок на ювелірку, сподвигається навіть на синопсис. З района така діваха, срібна курточка, не якась-вам-клава, котрій пора заміж збігати, навіть претендент є пристойний, хай на ймення буде Михайло, пересічний пацан безтурботний, але чого не почати вантажити в супермаркеті, якби стало дуже треба. Подружці його так хотілося щоби якось по-буржуазному на хвильку. Чому би не в кредит. Аж ось вона придбає собі золоту каблучку із брюликом крихітним на ознаку заручення, наголошуючи Михайлові свому, щоб зауважив, начеб то його власне дарунок. Але ти Михасику все відпрацюєш, мурмотить вона, звівши
& Михасик усе відпрацює, якщо вже питання такого руба,
тут будь певний.
2021
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
