Південне море не може
укритися кригою.
А якщо і вкривається,
то тільки біля берегів.
Так і людські почуття,
які відпалахкотіли, але не згасли.
Вони вкрилися кригою
тільки біля берегів,
тільки частково, а осереддя
залишилося горіти.
Море-почуття віддає тепло
відлюдним берегам,
воно поступово холоне,
його енергія злітає вгору.
Водорості-сумніви
ростуть у його глибинах.
Краби, як хвороби,
ворушаться на дні.
Медузи своєю розпливчастістю
та аморфністю нагадують
невизначеність форм,
у які може вбратися
вогонь людської душі,
слова непромовленої любові,
те, що не визріло
і не виявило себе.
Море поступово згасає,
як і космос, але влітку
воно поповниться новим теплом.
Так і виникає баланс
між розквітом і згасанням.
Головне, щоб море не заросло
хворобливими водоростями,
тоді людські почуття
позбудуться прозорості
і не зможуть дихати.
Море - як живий організм.
Воно промовляє до нас
тисячами хвиль,
як тисячами голосів.

21 грудня 2021