ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.02.19 08:19
Сніг біліє, іскриться, блискоче
Так, що меркнуть всі інші вогні, –
Переповнились світлістю ночі,
Золотяться привабливо дні.
Кришталево прозоро і чисто
Під блакитним наметом небес, –
Манить гарною свіжістю місто
В світ наявних природних чудес.

Козак Дума
2025.02.19 06:56
Який же він, даруйте, всемогутній,
якщо диявола не може побороть?
Звертаюся до вас, панове трутні,
до тих, хто ще смакує кров і плоть!

Який же він, даруйте, милостивий,
якщо невинних віддає катам,
потворам потурає нечестивим?

Козак Дума
2025.02.19 05:37
Укласти мир воно готове,
не відновивши статус кво,
а пістолет – напоготові
і знову суне кулю в ствол!

Та «міль» несе всьому народу
ідеї братнього злиття:
кайдани миру і свободи,

Борис Костиря
2025.02.18 20:02
Голоси з минулого,
що вони шепочуть нам?
Ми відчитуємо в них
рядки недописаної повісті
чи поеми.
Вони доходять до нас,
мов радіосигнали
крізь перешкоди.

Ніна Виноградська
2025.02.18 18:52
Сльозами путь устелено до миру.
Війною витікає з людства кров.
Убиті вже лежать не по ранжиру,
Без рук і ніг, взуття без підошов.

Відкриті очі нікому закрити.
Гуляє смерть, вкорочує життя…
Весна не скоро, ще далеко квітень

Ніна Виноградська
2025.02.18 18:49
По всіх кутках, де зойк мовчання,
Де стогін тиші, крик сльози.
Без тебе в мріях є стрічання,
Є плач дощу після грози.

Козак Дума
2025.02.18 16:06
А тобі тридцять п’ять тільки вдруге?
Починаєш по новому кругу!
Ніби миті роки пролетіли,
щедро скроні-виски забілили…

Так тобі тридцять п’ять лише двічі
і труба ще світанками кличе?
Не до дівки, то хоч до вбиральні?

Артур Курдіновський
2025.02.18 14:32
Я чую тут і там: "Життя прекрасне!"
Дурня солодка ллється повсякчас.
Почнеться дощ. На небі зірка згасне...
Дивлюся на дорогу без прикрас.

На тім шляху - мінорна лакримоза...
Узимку квіти я не зустрічав.
Я маю право римувати сльози,

Козак Дума
2025.02.18 09:04
Зневаги чом багато у суспільстві?
Чому неправда поглинає світ?
Чому усюди підлість і насильство?
Невже людський вироджується рід?

Ми уявляли так собі сучасність?!.
Бракує запитань і навіть слів,
бо жадібність панує та безкарність

Тетяна Левицька
2025.02.18 08:06
Знову летять на Чорнобиль ракети,
дрони залізні — провісники горя,
атом сумирний у бронежилеті
котиться світом перекотиполем.

Вітер повіє в ту сторону, звідки
зло надсилає катів на полісся,
поки тремтять саркофаги і віти

Микола Соболь
2025.02.18 05:53
Вино зробило сміливою
і леді пішла ва-банк.
А що слова? Слова – це мливо.
Сучасності Жанна д’Арк.
Зникли довкола Дон Кіхоти,
але багато ослів.
Присіла за столик напроти
під Лари Фабіан спів.

Віктор Кучерук
2025.02.18 05:48
Побілила хуртовина
Почорнілі береги, –
Непривабливі картини
Зафарбовують сніги.
Тоне в білості безкраїй
Безшелесна далина, –
Яснотою засліпляє
Світлоносна білизна.

Сонце Місяць
2025.02.17 21:41
сталево-сині хмари вирують на захід зі сходу
висока вогкість із присмаком згару та креозоту
& буттів проминулих неспішний калейдоскоп
переоцінка згуб або втрат наче це про свободу

звично простий білий хліб що несильно тобі смакує
географічна ржа пл

Ігор Терен
2025.02.17 21:14
Ми не уми, але запам’ятали –
кінця немає, як нема начала.
Що час іде – ідея не нова.
Хоча і це є емпірична штука,
та апріорі визнає наука –
матерія усесвіту жива.
Вона існує у взаємодії
з природою, якій і віддала

Борис Костиря
2025.02.17 20:29
Ми поринаємо в сон,
ніби в тороси криги.
Ми вкриваємося глицею,
як віджилими ідеями.
Ми відпливаємо в сон,
як у безбрежне море.
Ми вирушаємо до сну,
немов у вічний ліс,

Ольга Олеандра
2025.02.17 11:05
Нарешті сніг. Нарешті колір білий.
І наново запишуться рядки,
щоб пригорнути те, що уціліло.
А те, що відбуяло й одшуміло,
провести легким помахом руки.

У тім Бувай звучить лілейна дяка.
І лагідне невдаване Щасти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Павло Сікорський
2025.02.13

Діана Мед
2025.01.26

Отея Такумі
2025.01.15

Віталій ШУГА
2024.12.13

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Костиря (1983) / Інша поезія

 * * *
Сніг падає, як небуття.
Сніг падає,
як гігабайти інформації,
на людську психіку,
сніг завалює
непотрібним спамом,
інформаційним мотлохом.
Шалені вітри збивають,
ніби шторм історії.
Сніг укрив людину,
просвіту не видно.
Людина може бути
схованою у снігу
у первісному стані.
Час умерз у кригу,
немов первісний манускрипт.
І ось людина кричить
із глибини снігу.
Її ніхто не чує.
А в цей час можуть
бути викричані слова,
які всі чекають,
які врятують людство.

28 грудня 2021




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-15 20:07:13
Переглядів сторінки твору 18
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.514 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.514 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.18 20:15
Автор у цю хвилину відсутній