У лісі мовчазнім та чорнім,
У чистім полі з вітром та дощем,
Над прірвою в засніженій безодні,
На берегах, де ностальгії щем,
У пересохшім горлі рік ще диких,
Серед розпечених рудих пісків,
Під кригою штормів із вод великих,
Між небом та землею - свідками віків...
Де ніч застане - всюди добре спиться
Тим, хто іде, на місці не сидиться.
Та й там не будеш наодинці:
Блукають душі, жебрають гостинці...
Коли ж себе побачиш ніби трохи вище,
Мов світло, пройняте первісним страхом
Хреститимеш оте, що дух зжина широким махом.
Прокинься, ти ж бо спиш на кладовищі !