Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Любов і прагматизм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любов і прагматизм
Не знаю, друзі, як кому, а мені у житті пофортунило. І так, що аж жижки трусяться від щастя. І все тому, що жінка у мене богиня-берегиня, вміє і приворожити, і подаруварувати неземне кохання, і карасів насмажити з цибулькою.
А в житейських премудростях їй немає рівних. Кажу:
- Жінко! Кліщ вкусив. Спасай! Витягни його, бо в природі розбираєшся.
- Бач, я кота вичісую, а це архіважлива справа. І вельми важка. Тож зроби послугу - витягни його сам.
- Як?
- Сипни на нього попелу, він сам відпаде.
Ну, я й сипнув. Для надійності трохи з запасом, щоб вже напевне. Ліг поруч з жінкою, оголив пузо і бух! попелу, десь так з піввідерця. Курява піднялася аж до стелі!
Я ворухнувся і голову нашого кота Жоржика засипало аж з горою, а білосніжне простирадло стало сірим, як осіння мжичка.
- Та що ж наробив, чоловіче! Тепер кота мити треба! І ліжко чистити! Хіба так багато треба було сипати! І взагалі такі речі треба робити не в постілі, а на подвір'ї!
- А кіко треба було сипати? Ще більше?
- Та вистачить однієї дрібки! О, горе!!!
А кіт Жоржик нявкнув, чмихнув і втік з хати. Мабуть, купатися на річку Тетерів пішов.
Але увечері повернувся, чистий, вилизаний. А потім каже:
- Дякую, Сашко, за допомогу. Блохи догризали. А тепер - жодної немає. Чухатися перестав.
А жінка послухала ту розмову і мовить:
- От бачиш, яку слушну пораду дала! Всю кусючу живність вивели, і в тебе, і в кота. Хоча, іншим разом роби такі процедури на свіжому повітрі.
От що значить мудра жінка в хаті та слухняний чоловік!
А на тижні впав паркан сусідчин. А вона вже давно померла.То дружина каже:
- Роби новий, бо вже ніхто не зробить.
- Гаразд,- кажу.- Треба купити півкуба дошок, лаги, стовпчики дубові та п'ять кіло цвяхів. Давай оті грошенята, що ми назбирали на шиншилову шубу.
- Ні! Мені шуба до зарізу потрібна, без неї життя стане немилим.
- То що ж робити?
- Лізь на горище, вибирай шальовку, яку ти напиляв для того, аби перекрити дах, а цвяхи повидирай зі старих штахетин.
- А стовчики?
- Обійдемося старими. Просто глибше їх укопаєш.
- Ну, тоді допоможи цвяхи видирати. Ось тобі цвяходер. А я полізу на горище.
- Не можу!
- Це ж чому?
- Треба котів годувати, а потім пасти. На це йде надто багато часу. Тому мені коти, а тобі цвяходер.
Ну, чи не мудра у мене жінка?
- Мудра. І вельми розсудлива. І добра, як мед.
А нещодавно хата закуріла. Відбив душники, заліз рукою в отвори, а вони забиті сажею. От халепа! То я до дружини. Мовлю:
- Треба терміново чистити грубу, бо задихнемося. Я лізу на горище, відіб'ю цеглини, буду вигрібати сажу з лежака, а ти прийматимеш відра з нею та відноситимеш на смітник. Бо з драбини лазити туди-сюди і незручно, і довго.
- Не можу!
...
- У кота зуб випав. Чи зламався. Зараз одягнуся та їду з ним до ветеринара в Радомишль. Треба спасати Жоржика, бо помре. Ти уявляєш яке це буде для нас горе?
І таки поїхала. А я вовтузився до ночі, поки не зробив сам усе як слід.
І ось так усе життя: мудрість та здоровий прагматизм бере гору над ледакуватістю і хитрощами. Бо людині на те й вділено розуму, аби все робити не так як вона хоче, а як слід: з любов'ю, повагою до ближнього та добротою душевною.
А коли сідаю писати щось творче, то жінка сідає поруч і шепоче хороше, наспівує, обіймає, інколи так еротично, що дрижаки ходять тілом, бо розуміє: аби вийшло щось путнє потрібно наснажити людину на прекрасне, додати хорошого настрою та бажання.
А кіт Жоржик у нас і правді живе як бобер у салі: тлустий як діжка, шерсть виблискує, а їсть за трьох. Хай їсть, бо він теж потребує уваги та любові. Як не як - повноправний член нашої знахурської сім'ї. І хоч мишей не ловить, але муркоче так, що такій музиці душі позаздрив би і Моцарт. Дружина каже, як випаде нагода - поставить йому вініри. Я знаю, коли випаде така нагода, бо в хаті стільки тієї роботи, де потрібна не одна пара рук, що й не перелічити. А хіба у вас, любі друзі, не так?
11.03.2025р.
А в житейських премудростях їй немає рівних. Кажу:
- Жінко! Кліщ вкусив. Спасай! Витягни його, бо в природі розбираєшся.
- Бач, я кота вичісую, а це архіважлива справа. І вельми важка. Тож зроби послугу - витягни його сам.
- Як?
- Сипни на нього попелу, він сам відпаде.
Ну, я й сипнув. Для надійності трохи з запасом, щоб вже напевне. Ліг поруч з жінкою, оголив пузо і бух! попелу, десь так з піввідерця. Курява піднялася аж до стелі!
Я ворухнувся і голову нашого кота Жоржика засипало аж з горою, а білосніжне простирадло стало сірим, як осіння мжичка.
- Та що ж наробив, чоловіче! Тепер кота мити треба! І ліжко чистити! Хіба так багато треба було сипати! І взагалі такі речі треба робити не в постілі, а на подвір'ї!
- А кіко треба було сипати? Ще більше?
- Та вистачить однієї дрібки! О, горе!!!
А кіт Жоржик нявкнув, чмихнув і втік з хати. Мабуть, купатися на річку Тетерів пішов.
Але увечері повернувся, чистий, вилизаний. А потім каже:
- Дякую, Сашко, за допомогу. Блохи догризали. А тепер - жодної немає. Чухатися перестав.
А жінка послухала ту розмову і мовить:
- От бачиш, яку слушну пораду дала! Всю кусючу живність вивели, і в тебе, і в кота. Хоча, іншим разом роби такі процедури на свіжому повітрі.
От що значить мудра жінка в хаті та слухняний чоловік!
А на тижні впав паркан сусідчин. А вона вже давно померла.То дружина каже:
- Роби новий, бо вже ніхто не зробить.
- Гаразд,- кажу.- Треба купити півкуба дошок, лаги, стовпчики дубові та п'ять кіло цвяхів. Давай оті грошенята, що ми назбирали на шиншилову шубу.
- Ні! Мені шуба до зарізу потрібна, без неї життя стане немилим.
- То що ж робити?
- Лізь на горище, вибирай шальовку, яку ти напиляв для того, аби перекрити дах, а цвяхи повидирай зі старих штахетин.
- А стовчики?
- Обійдемося старими. Просто глибше їх укопаєш.
- Ну, тоді допоможи цвяхи видирати. Ось тобі цвяходер. А я полізу на горище.
- Не можу!
- Це ж чому?
- Треба котів годувати, а потім пасти. На це йде надто багато часу. Тому мені коти, а тобі цвяходер.
Ну, чи не мудра у мене жінка?
- Мудра. І вельми розсудлива. І добра, як мед.
А нещодавно хата закуріла. Відбив душники, заліз рукою в отвори, а вони забиті сажею. От халепа! То я до дружини. Мовлю:
- Треба терміново чистити грубу, бо задихнемося. Я лізу на горище, відіб'ю цеглини, буду вигрібати сажу з лежака, а ти прийматимеш відра з нею та відноситимеш на смітник. Бо з драбини лазити туди-сюди і незручно, і довго.
- Не можу!
...
- У кота зуб випав. Чи зламався. Зараз одягнуся та їду з ним до ветеринара в Радомишль. Треба спасати Жоржика, бо помре. Ти уявляєш яке це буде для нас горе?
І таки поїхала. А я вовтузився до ночі, поки не зробив сам усе як слід.
І ось так усе життя: мудрість та здоровий прагматизм бере гору над ледакуватістю і хитрощами. Бо людині на те й вділено розуму, аби все робити не так як вона хоче, а як слід: з любов'ю, повагою до ближнього та добротою душевною.
А коли сідаю писати щось творче, то жінка сідає поруч і шепоче хороше, наспівує, обіймає, інколи так еротично, що дрижаки ходять тілом, бо розуміє: аби вийшло щось путнє потрібно наснажити людину на прекрасне, додати хорошого настрою та бажання.
А кіт Жоржик у нас і правді живе як бобер у салі: тлустий як діжка, шерсть виблискує, а їсть за трьох. Хай їсть, бо він теж потребує уваги та любові. Як не як - повноправний член нашої знахурської сім'ї. І хоч мишей не ловить, але муркоче так, що такій музиці душі позаздрив би і Моцарт. Дружина каже, як випаде нагода - поставить йому вініри. Я знаю, коли випаде така нагода, бо в хаті стільки тієї роботи, де потрібна не одна пара рук, що й не перелічити. А хіба у вас, любі друзі, не так?
11.03.2025р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
