ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?

Олена Побийголод
2026.02.10 21:20
Із Леоніда Сергєєва

Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.

Світлана Пирогова
2026.02.10 19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому

Іван Потьомкін
2026.02.10 18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде

Ігор Шоха
2026.02.10 15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.

ІІ

Микола Дудар
2026.02.10 14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки

Борис Костиря
2026.02.10 10:05
Ранковий автобус один і той самий
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.

Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Любов і прагматизм
Не знаю, друзі, як кому, а мені у житті пофортунило. І так, що аж жижки трусяться від щастя. І все тому, що жінка у мене богиня-берегиня, вміє і приворожити, і подаруварувати неземне кохання, і карасів насмажити з цибулькою.
А в житейських премудростях їй немає рівних. Кажу:
- Жінко! Кліщ вкусив. Спасай! Витягни його, бо в природі розбираєшся.
- Бач, я кота вичісую, а це архіважлива справа. І вельми важка. Тож зроби послугу - витягни його сам.
- Як?
- Сипни на нього попелу, він сам відпаде.
Ну, я й сипнув. Для надійності трохи з запасом, щоб вже напевне. Ліг поруч з жінкою, оголив пузо і бух! попелу, десь так з піввідерця. Курява піднялася аж до стелі!
Я ворухнувся і голову нашого кота Жоржика засипало аж з горою, а білосніжне простирадло стало сірим, як осіння мжичка.
- Та що ж наробив, чоловіче! Тепер кота мити треба! І ліжко чистити! Хіба так багато треба було сипати! І взагалі такі речі треба робити не в постілі, а на подвір'ї!
- А кіко треба було сипати? Ще більше?
- Та вистачить однієї дрібки! О, горе!!!
А кіт Жоржик нявкнув, чмихнув і втік з хати. Мабуть, купатися на річку Тетерів пішов.
Але увечері повернувся, чистий, вилизаний. А потім каже:
- Дякую, Сашко, за допомогу. Блохи догризали. А тепер - жодної немає. Чухатися перестав.
А жінка послухала ту розмову і мовить:
- От бачиш, яку слушну пораду дала! Всю кусючу живність вивели, і в тебе, і в кота. Хоча, іншим разом роби такі процедури на свіжому повітрі.
От що значить мудра жінка в хаті та слухняний чоловік!
А на тижні впав паркан сусідчин. А вона вже давно померла.То дружина каже:
- Роби новий, бо вже ніхто не зробить.
- Гаразд,- кажу.- Треба купити півкуба дошок, лаги, стовпчики дубові та п'ять кіло цвяхів. Давай оті грошенята, що ми назбирали на шиншилову шубу.
- Ні! Мені шуба до зарізу потрібна, без неї життя стане немилим.
- То що ж робити?
- Лізь на горище, вибирай шальовку, яку ти напиляв для того, аби перекрити дах, а цвяхи повидирай зі старих штахетин.
- А стовчики?
- Обійдемося старими. Просто глибше їх укопаєш.
- Ну, тоді допоможи цвяхи видирати. Ось тобі цвяходер. А я полізу на горище.
- Не можу!
- Це ж чому?
- Треба котів годувати, а потім пасти. На це йде надто багато часу. Тому мені коти, а тобі цвяходер.
Ну, чи не мудра у мене жінка?
- Мудра. І вельми розсудлива. І добра, як мед.
А нещодавно хата закуріла. Відбив душники, заліз рукою в отвори, а вони забиті сажею. От халепа! То я до дружини. Мовлю:
- Треба терміново чистити грубу, бо задихнемося. Я лізу на горище, відіб'ю цеглини, буду вигрібати сажу з лежака, а ти прийматимеш відра з нею та відноситимеш на смітник. Бо з драбини лазити туди-сюди і незручно, і довго.
- Не можу!
...
- У кота зуб випав. Чи зламався. Зараз одягнуся та їду з ним до ветеринара в Радомишль. Треба спасати Жоржика, бо помре. Ти уявляєш яке це буде для нас горе?
І таки поїхала. А я вовтузився до ночі, поки не зробив сам усе як слід.
І ось так усе життя: мудрість та здоровий прагматизм бере гору над ледакуватістю і хитрощами. Бо людині на те й вділено розуму, аби все робити не так як вона хоче, а як слід: з любов'ю, повагою до ближнього та добротою душевною.
А коли сідаю писати щось творче, то жінка сідає поруч і шепоче хороше, наспівує, обіймає, інколи так еротично, що дрижаки ходять тілом, бо розуміє: аби вийшло щось путнє потрібно наснажити людину на прекрасне, додати хорошого настрою та бажання.
А кіт Жоржик у нас і правді живе як бобер у салі: тлустий як діжка, шерсть виблискує, а їсть за трьох. Хай їсть, бо він теж потребує уваги та любові. Як не як - повноправний член нашої знахурської сім'ї. І хоч мишей не ловить, але муркоче так, що такій музиці душі позаздрив би і Моцарт. Дружина каже, як випаде нагода - поставить йому вініри. Я знаю, коли випаде така нагода, бо в хаті стільки тієї роботи, де потрібна не одна пара рук, що й не перелічити. А хіба у вас, любі друзі, не так?

11.03.2025р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-03-11 07:00:02
Переглядів сторінки твору 329
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.268 / 5.82)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 18:32
Автор у цю хвилину відсутній