Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Любов і прагматизм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любов і прагматизм
Не знаю, друзі, як кому, а мені у житті пофортунило. І так, що аж жижки трусяться від щастя. І все тому, що жінка у мене богиня-берегиня, вміє і приворожити, і подаруварувати неземне кохання, і карасів насмажити з цибулькою.
А в житейських премудростях їй немає рівних. Кажу:
- Жінко! Кліщ вкусив. Спасай! Витягни його, бо в природі розбираєшся.
- Бач, я кота вичісую, а це архіважлива справа. І вельми важка. Тож зроби послугу - витягни його сам.
- Як?
- Сипни на нього попелу, він сам відпаде.
Ну, я й сипнув. Для надійності трохи з запасом, щоб вже напевне. Ліг поруч з жінкою, оголив пузо і бух! попелу, десь так з піввідерця. Курява піднялася аж до стелі!
Я ворухнувся і голову нашого кота Жоржика засипало аж з горою, а білосніжне простирадло стало сірим, як осіння мжичка.
- Та що ж наробив, чоловіче! Тепер кота мити треба! І ліжко чистити! Хіба так багато треба було сипати! І взагалі такі речі треба робити не в постілі, а на подвір'ї!
- А кіко треба було сипати? Ще більше?
- Та вистачить однієї дрібки! О, горе!!!
А кіт Жоржик нявкнув, чмихнув і втік з хати. Мабуть, купатися на річку Тетерів пішов.
Але увечері повернувся, чистий, вилизаний. А потім каже:
- Дякую, Сашко, за допомогу. Блохи догризали. А тепер - жодної немає. Чухатися перестав.
А жінка послухала ту розмову і мовить:
- От бачиш, яку слушну пораду дала! Всю кусючу живність вивели, і в тебе, і в кота. Хоча, іншим разом роби такі процедури на свіжому повітрі.
От що значить мудра жінка в хаті та слухняний чоловік!
А на тижні впав паркан сусідчин. А вона вже давно померла.То дружина каже:
- Роби новий, бо вже ніхто не зробить.
- Гаразд,- кажу.- Треба купити півкуба дошок, лаги, стовпчики дубові та п'ять кіло цвяхів. Давай оті грошенята, що ми назбирали на шиншилову шубу.
- Ні! Мені шуба до зарізу потрібна, без неї життя стане немилим.
- То що ж робити?
- Лізь на горище, вибирай шальовку, яку ти напиляв для того, аби перекрити дах, а цвяхи повидирай зі старих штахетин.
- А стовчики?
- Обійдемося старими. Просто глибше їх укопаєш.
- Ну, тоді допоможи цвяхи видирати. Ось тобі цвяходер. А я полізу на горище.
- Не можу!
- Це ж чому?
- Треба котів годувати, а потім пасти. На це йде надто багато часу. Тому мені коти, а тобі цвяходер.
Ну, чи не мудра у мене жінка?
- Мудра. І вельми розсудлива. І добра, як мед.
А нещодавно хата закуріла. Відбив душники, заліз рукою в отвори, а вони забиті сажею. От халепа! То я до дружини. Мовлю:
- Треба терміново чистити грубу, бо задихнемося. Я лізу на горище, відіб'ю цеглини, буду вигрібати сажу з лежака, а ти прийматимеш відра з нею та відноситимеш на смітник. Бо з драбини лазити туди-сюди і незручно, і довго.
- Не можу!
...
- У кота зуб випав. Чи зламався. Зараз одягнуся та їду з ним до ветеринара в Радомишль. Треба спасати Жоржика, бо помре. Ти уявляєш яке це буде для нас горе?
І таки поїхала. А я вовтузився до ночі, поки не зробив сам усе як слід.
І ось так усе життя: мудрість та здоровий прагматизм бере гору над ледакуватістю і хитрощами. Бо людині на те й вділено розуму, аби все робити не так як вона хоче, а як слід: з любов'ю, повагою до ближнього та добротою душевною.
А коли сідаю писати щось творче, то жінка сідає поруч і шепоче хороше, наспівує, обіймає, інколи так еротично, що дрижаки ходять тілом, бо розуміє: аби вийшло щось путнє потрібно наснажити людину на прекрасне, додати хорошого настрою та бажання.
А кіт Жоржик у нас і правді живе як бобер у салі: тлустий як діжка, шерсть виблискує, а їсть за трьох. Хай їсть, бо він теж потребує уваги та любові. Як не як - повноправний член нашої знахурської сім'ї. І хоч мишей не ловить, але муркоче так, що такій музиці душі позаздрив би і Моцарт. Дружина каже, як випаде нагода - поставить йому вініри. Я знаю, коли випаде така нагода, бо в хаті стільки тієї роботи, де потрібна не одна пара рук, що й не перелічити. А хіба у вас, любі друзі, не так?
11.03.2025р.
А в житейських премудростях їй немає рівних. Кажу:
- Жінко! Кліщ вкусив. Спасай! Витягни його, бо в природі розбираєшся.
- Бач, я кота вичісую, а це архіважлива справа. І вельми важка. Тож зроби послугу - витягни його сам.
- Як?
- Сипни на нього попелу, він сам відпаде.
Ну, я й сипнув. Для надійності трохи з запасом, щоб вже напевне. Ліг поруч з жінкою, оголив пузо і бух! попелу, десь так з піввідерця. Курява піднялася аж до стелі!
Я ворухнувся і голову нашого кота Жоржика засипало аж з горою, а білосніжне простирадло стало сірим, як осіння мжичка.
- Та що ж наробив, чоловіче! Тепер кота мити треба! І ліжко чистити! Хіба так багато треба було сипати! І взагалі такі речі треба робити не в постілі, а на подвір'ї!
- А кіко треба було сипати? Ще більше?
- Та вистачить однієї дрібки! О, горе!!!
А кіт Жоржик нявкнув, чмихнув і втік з хати. Мабуть, купатися на річку Тетерів пішов.
Але увечері повернувся, чистий, вилизаний. А потім каже:
- Дякую, Сашко, за допомогу. Блохи догризали. А тепер - жодної немає. Чухатися перестав.
А жінка послухала ту розмову і мовить:
- От бачиш, яку слушну пораду дала! Всю кусючу живність вивели, і в тебе, і в кота. Хоча, іншим разом роби такі процедури на свіжому повітрі.
От що значить мудра жінка в хаті та слухняний чоловік!
А на тижні впав паркан сусідчин. А вона вже давно померла.То дружина каже:
- Роби новий, бо вже ніхто не зробить.
- Гаразд,- кажу.- Треба купити півкуба дошок, лаги, стовпчики дубові та п'ять кіло цвяхів. Давай оті грошенята, що ми назбирали на шиншилову шубу.
- Ні! Мені шуба до зарізу потрібна, без неї життя стане немилим.
- То що ж робити?
- Лізь на горище, вибирай шальовку, яку ти напиляв для того, аби перекрити дах, а цвяхи повидирай зі старих штахетин.
- А стовчики?
- Обійдемося старими. Просто глибше їх укопаєш.
- Ну, тоді допоможи цвяхи видирати. Ось тобі цвяходер. А я полізу на горище.
- Не можу!
- Це ж чому?
- Треба котів годувати, а потім пасти. На це йде надто багато часу. Тому мені коти, а тобі цвяходер.
Ну, чи не мудра у мене жінка?
- Мудра. І вельми розсудлива. І добра, як мед.
А нещодавно хата закуріла. Відбив душники, заліз рукою в отвори, а вони забиті сажею. От халепа! То я до дружини. Мовлю:
- Треба терміново чистити грубу, бо задихнемося. Я лізу на горище, відіб'ю цеглини, буду вигрібати сажу з лежака, а ти прийматимеш відра з нею та відноситимеш на смітник. Бо з драбини лазити туди-сюди і незручно, і довго.
- Не можу!
...
- У кота зуб випав. Чи зламався. Зараз одягнуся та їду з ним до ветеринара в Радомишль. Треба спасати Жоржика, бо помре. Ти уявляєш яке це буде для нас горе?
І таки поїхала. А я вовтузився до ночі, поки не зробив сам усе як слід.
І ось так усе життя: мудрість та здоровий прагматизм бере гору над ледакуватістю і хитрощами. Бо людині на те й вділено розуму, аби все робити не так як вона хоче, а як слід: з любов'ю, повагою до ближнього та добротою душевною.
А коли сідаю писати щось творче, то жінка сідає поруч і шепоче хороше, наспівує, обіймає, інколи так еротично, що дрижаки ходять тілом, бо розуміє: аби вийшло щось путнє потрібно наснажити людину на прекрасне, додати хорошого настрою та бажання.
А кіт Жоржик у нас і правді живе як бобер у салі: тлустий як діжка, шерсть виблискує, а їсть за трьох. Хай їсть, бо він теж потребує уваги та любові. Як не як - повноправний член нашої знахурської сім'ї. І хоч мишей не ловить, але муркоче так, що такій музиці душі позаздрив би і Моцарт. Дружина каже, як випаде нагода - поставить йому вініри. Я знаю, коли випаде така нагода, бо в хаті стільки тієї роботи, де потрібна не одна пара рук, що й не перелічити. А хіба у вас, любі друзі, не так?
11.03.2025р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
