Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Софія Пасічник (2025) /
Проза
Раціональність/Гадюччя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Раціональність/Гадюччя
– Ти стала така "раціональна".., що, здавалося б, навіть дуло пістолета біля скроні зовсім тебе не злякало б, – мовила Божена. – Не злякало б.., – сухо відповіла Софія на слушне зауваження подруги.
Божена тихенько сиділа за округлим столиком, дивлячись як Софія мовчазли́во-зосереджено вимиває їхні горнята після бурхливого чаювання.
– Ти майже "відсутня", – стривожено продовжила Божена. – Так і є, – відмовила, чи то подумала Софія, безмовно витираючи насухо посуд.
– Софія, трясця!. – дівчина "струсанула" приятельку, різко-раптово вставши з-за столу. – Вибач, Божено, я втомлена, та і не проти зараз просто побути сама. Давай завтра зідзвонимось.
Зачинивши за подругою двері, Софія "втупилася" у підлогу. – Фух.., – видихнула, – нарешті тиша і спокій. Зовнішній шум і гам залишилися за дверима хаотичного дня. Єдине бажання – виспатися, наскільки це можливо, без тривожних незрозумілих снів про пересадку органів і якихось механізмів, сенс якого вона так і не "розгадала", бо "загубила" деталі сну.
Софія подивилася на власне відображення у вікні. Й як воно, Софі'?. Дуже серйозний погляд зустрів її звідти. Серйозний, уважний, задумливий. З таким поглядом і самій гоже писати книги зі стоїцизму, не те що читати їх, як то було раніш, розміркувала Софія. З таким взором, і з такими перемогами над внутрішніми демонами, що часом намагалися підточувати єство.. Безсумнівно, найзапекліший ворог – у нас в голові. Страх. Отруйне гадюччя сумнівів і протиріч, бентеги, що пускає сли́ну на внутрішній спокій, силкуючись "обеззброїти"..
Софія увімкнула музику, аби "заглушити" ментальний сумбур. Думки про майбутнє, теперішнє, частково минуле.. постановку цілей і задач, навколоекзистенційний коловорот. Музичні композиції, звісно, були лише фоном, а спостереження за градом, що відскакує від шибок, стало своєрідною медитацією. Перекусити?. Однак принадна їжа [чомусь> майже не задовольнила смакові рецептори, тож Софія взялася за інше побутове. Перфекціонізм/педантизм – те, що прекрасно відволікає, дозволяючи концентруватися на поточному.
Час відстукує відлік, поєднуючи невидимою тонкою ниткою, здається, непоєднуване просторо́ве.. Суперечне. Мінливе. Подекуди абсурдне. Життя. Але таким його треба жити. Якесь таке воно і живеться..
Софія "плюхнулася" на диван. Завтра – вкотрий день, а отже потрібно непогано відіспатися. І не дати черговим "тварюкам" темного єхидного підступного ірраціонального посмакувати часточками власної живої душі..
17.03.2025
Божена тихенько сиділа за округлим столиком, дивлячись як Софія мовчазли́во-зосереджено вимиває їхні горнята після бурхливого чаювання.
– Ти майже "відсутня", – стривожено продовжила Божена. – Так і є, – відмовила, чи то подумала Софія, безмовно витираючи насухо посуд.
– Софія, трясця!. – дівчина "струсанула" приятельку, різко-раптово вставши з-за столу. – Вибач, Божено, я втомлена, та і не проти зараз просто побути сама. Давай завтра зідзвонимось.
Зачинивши за подругою двері, Софія "втупилася" у підлогу. – Фух.., – видихнула, – нарешті тиша і спокій. Зовнішній шум і гам залишилися за дверима хаотичного дня. Єдине бажання – виспатися, наскільки це можливо, без тривожних незрозумілих снів про пересадку органів і якихось механізмів, сенс якого вона так і не "розгадала", бо "загубила" деталі сну.
Софія подивилася на власне відображення у вікні. Й як воно, Софі'?. Дуже серйозний погляд зустрів її звідти. Серйозний, уважний, задумливий. З таким поглядом і самій гоже писати книги зі стоїцизму, не те що читати їх, як то було раніш, розміркувала Софія. З таким взором, і з такими перемогами над внутрішніми демонами, що часом намагалися підточувати єство.. Безсумнівно, найзапекліший ворог – у нас в голові. Страх. Отруйне гадюччя сумнівів і протиріч, бентеги, що пускає сли́ну на внутрішній спокій, силкуючись "обеззброїти"..
Софія увімкнула музику, аби "заглушити" ментальний сумбур. Думки про майбутнє, теперішнє, частково минуле.. постановку цілей і задач, навколоекзистенційний коловорот. Музичні композиції, звісно, були лише фоном, а спостереження за градом, що відскакує від шибок, стало своєрідною медитацією. Перекусити?. Однак принадна їжа [чомусь> майже не задовольнила смакові рецептори, тож Софія взялася за інше побутове. Перфекціонізм/педантизм – те, що прекрасно відволікає, дозволяючи концентруватися на поточному.
Час відстукує відлік, поєднуючи невидимою тонкою ниткою, здається, непоєднуване просторо́ве.. Суперечне. Мінливе. Подекуди абсурдне. Життя. Але таким його треба жити. Якесь таке воно і живеться..
Софія "плюхнулася" на диван. Завтра – вкотрий день, а отже потрібно непогано відіспатися. І не дати черговим "тварюкам" темного єхидного підступного ірраціонального посмакувати часточками власної живої душі..
17.03.2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
