Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
В Саду Гефсиманії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
В Саду Гефсиманії
По розбитих шляхах Еммауса
Йшов Ісус,
Збиваючи ноги,
Про Царство Боже й тернисту дорогу
До нього, натхненні розмови він вів
Про зерна Слова Божого свого,що колоссями сходили поміж полів.
І казав він:"уважними будьте!
Збережіть Слово Моє між віків.
Повну пильність у серці здобудьте
Щоб, було, ніхто вас не звів!
Бо прийдуть вовки після мене
Ім'ям моїм дуритимуть вас
Душі й тіла убиватимуть палко, натхненно,
Недалекий буде то час!"
І в Саду Гефсиманії зрадили його:
Поцілунком Іуда вказав
І на страту Голгофи в дорогу
Йти до смерті своєї він мав.
І розсіявсь Ізраїль по світу
Бо свого царя не прийняв,
Навернувшись до темного міту
В гріх великий пред Богом упав.
З тих далеких часів проминули,
Мов крізь сон, аж дві тисячі літ.
Ми в оману упали, забули.
Фарисейський гадючий послід
Отруїв нашу церкву святую
"Брата вбий!" - патріарх наказав
Сатанинську ракету стальную
Він на мирнеє місто послав .
І невинная кров з позолоти
Крапа там де храм був Христа,
А дракон стоголовий із НОДу
Палить села, руйнує міста
"Ми повинні весь світ звоювати!-
КДБешник сказав вам отак-
Тих, хто проти - у тюрми саджати
Убивати й вбивати навзнак!"
А убитим був підло Навальний,
А у дурці вмирає шаман,
А Кушнір не заграє Вівальді,
А по світу летить смерті тан.
І вороння чорніше від тучі
Кряче лунко, що радо служить:
"Как убйом всєх хахлов станєт лучше
В іх дамах ми пасєлімся жить!"
Розпинають Христа і у свято
Розпродажні московські попи,
Їх молитви мережені матом
Піхотинця що зоставсь без стопи.
16 квітня 2025.
Йшов Ісус,
Збиваючи ноги,
Про Царство Боже й тернисту дорогу
До нього, натхненні розмови він вів
Про зерна Слова Божого свого,що колоссями сходили поміж полів.
І казав він:"уважними будьте!
Збережіть Слово Моє між віків.
Повну пильність у серці здобудьте
Щоб, було, ніхто вас не звів!
Бо прийдуть вовки після мене
Ім'ям моїм дуритимуть вас
Душі й тіла убиватимуть палко, натхненно,
Недалекий буде то час!"
І в Саду Гефсиманії зрадили його:
Поцілунком Іуда вказав
І на страту Голгофи в дорогу
Йти до смерті своєї він мав.
І розсіявсь Ізраїль по світу
Бо свого царя не прийняв,
Навернувшись до темного міту
В гріх великий пред Богом упав.
З тих далеких часів проминули,
Мов крізь сон, аж дві тисячі літ.
Ми в оману упали, забули.
Фарисейський гадючий послід
Отруїв нашу церкву святую
"Брата вбий!" - патріарх наказав
Сатанинську ракету стальную
Він на мирнеє місто послав .
І невинная кров з позолоти
Крапа там де храм був Христа,
А дракон стоголовий із НОДу
Палить села, руйнує міста
"Ми повинні весь світ звоювати!-
КДБешник сказав вам отак-
Тих, хто проти - у тюрми саджати
Убивати й вбивати навзнак!"
А убитим був підло Навальний,
А у дурці вмирає шаман,
А Кушнір не заграє Вівальді,
А по світу летить смерті тан.
І вороння чорніше від тучі
Кряче лунко, що радо служить:
"Как убйом всєх хахлов станєт лучше
В іх дамах ми пасєлімся жить!"
Розпинають Христа і у свято
Розпродажні московські попи,
Їх молитви мережені матом
Піхотинця що зоставсь без стопи.
16 квітня 2025.
Освятивши агресивну й грабіжницьку війну Російська Православна церква попрала Божі Заповіді. Її архієреї з амвону проповідують відверто сатанинські речі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
