:))
Дякую, Юрчику. От уже і написав би музику... Чи ти тільки співаєш?

Уявляєш, я його три роки не вішала, бо не знала, чи хороший.... :(

А ще твій оцей коментар нагадав мені, як недавно мій товариш, один харківський поет, на моє питання, чи звернутися мені по вступне слово (до моєї нової книжки) до одного з поважних наших корифеїв — відповів: «Та ні, він мабуть відмовиться... він взагалі тільки талановитим поетам вступ пише...»
:))

Мо він жартував)) Бо Ви таки талановита))
Файний вірш, Ларо))

Дякую, Варцю. Мені також це здається іноді. :))
А взагалі люблю спілкуватися з талановитими поетами: завжди підтримають у важку хвилину сумнівів. Мені здається, в нас тут на Самвидаві не талановитих нема, за що я і віддаю перевагу цьому сайту.

Юрцю, погоджуюсь!)))

Справді прекрасний вірш. Я певен, хтось із майстрів жанру співаної поезії таки напише музику і заспіває. Тим самим зірвавши бурхливі оплески!

Ой, аж зашарілася... Господи, як же небагато людині треба для щастя!

Та ні, Юрасю, він таки жартував. Він спочатку ляпнув, не подумавши, ми потім сміялися з цього... Але дякую за те, що я відчула поряд захисника... (ну практично поряд... :))

Олександре, дякую!

Привіт, Ларисо!
Мені сподобалося :)

А ще, я так розумію, що майже всі редактори абсолютно правильно роблять, коли намагаються зайвий раз не докучати сильним авторам своїми коментарями.
Це ніби вірно. Але інколи хочеться щось своє додати (що частіше таки не правильно).

Мені здається, що "зграйки" трішечки може бути точніше за "зграйка"?
А ще, як на мене, "сигнали" трохи на першому плані, бо далі ж іде пояснення "відчайдушно світить вікнами в туман"? Тому, можна подумати про щось акварельніше? Там якесь "зітхання", чи ще щось інше?

А зараз найголовніше. Ваша жива композиція, знову ж таки, як на мене, має різні енергетичні пласти. Ви виділили трохи меланхолійний, трохи сумненький.
А ще є, щонайменше два пласти.
Один, найбільш енергійний, коли побудова така:

"Тьмяне сяйво придорожних ліхтарів.
У тумані місто, у воді,
і машини — зграйки дивних пічкурів —
плинуть — то червоні, то руді."

А ще проміжний, теж інтригуючий:

Тьмяне сяйво придорожних ліхтарів.
У тумані місто, наче у воді,
і машини — зграйки дивних пічкурів —
плинуть — то червоні, то руді.

Перепрошую, за таке втручання. Але образи багаті, можна з різних ракурсів милуватися.

Ой, Володю, дякую. Вже змінила зграйки.
Я чомусь не відчуваю, що міняється від того в останніх рядках... Певно це тому, що я логік, а не етик... :(
Я читаю майже всі Ваші вірші, але чомусь не вистачає слів написати коментар: почуваюся поряд з ними трохи наче "недовченою" :)

Ви знущаєтесь?
Вам, художнику, який так гостро відчуває кольорові композиції завжди буде що підказати.
Але я направду вважаю, що дуже лізти із коментарями до сильних поетів не дуже добре, бо поки розбирешся, який коментар не порушить композиції..., хіба що комент із запитаннями?

Транзит
Промерзле ковзке місто:
Тролейбусів роздутих павуки;
Вогнів розірване намисто;
Повзуть авто, немов жуки, -
Червоні, чорні, сині - різні...
Усе бетонне, цегляне, залізне,
Примакіяжене рекламою сяк-так
І розмальоване, й облізле;
Голодні пси блукають і повії -
На всякий вік, на кожен смак...
Мете, хурделить, крутить, віє.
В аеропорту застряг літак -
Йому сьогодні не злетіти -
Хропуть дорослі, плачуть діти,
Й жебрак без шапки на кулак
Приліг в куточку відпочити.
Це замість коментаря, пані Лесю!

Дім старенький мій сигнали посила
дотепер.Хоч знаю, вже його нема.Це вже - проекція Вашого вірша на мою долю.Невимовно чуттєво і тепло.
Дякую, я зігрівся коло Вашого старенького дому.

Якщо Вам є що відповісти людям, котрі вважають поезію звичайним товаром з лотка, прошу висловити свою думку і прийняти участь у голосуванні! http://sevama.uaforums.net/--vt1509.html?sid=c060706b84c49d2c3943f08fc8e238a6

Пане Валентине, дякую, чудове доповнення до мого туману.

Дякую, пане Вячеславе! Я десь приблизно відчувала те саме, що й Ви, коли писала свій вірш.

Саміро, Ваш сайт чомусь не відкривається в мене. Може, тому що гальмує мій інтернет...

Напевне Інтернет гальмує, бо посилання, взагалі, працює.