Ясного ранку я пішов у ліс,
Повісивши на плече кріс,
І промінявши тепле вогнище домівки
На холод вогкої криївки.

То ж я пішов у ліс
Бо гнів уже в мені проріс
За України приниження і сльози
І ярма нового загрози.

То ж я пішов у ліс,
Не змігши бачити тих сліз,
Полишивши дітей й дружину
Щоб проливати кров за Батьківщину.

То ж я пішов у ліс
Щоб в тіні сосен і беріз
Жадану вибороти свободу
Бо кращої й не треба нагороди.

То ж я пішов у ліс
Щоб бути серед бур і гріз,
І був я свідком як щоднини
Один за одним погибали побратими

То ж я пішов у ліс
Щоби етап мене на край завіз
У Колиму, страшний архіпелаг
Так охрестив ГУЛАГ один дивак.


То ж я пішов у ліс
Щоб Бог моє життя доніс
До тої дорогої та омріяної днини
Народження свободи України.

То ж я пішов у ліс
Щоб вивіз мене долі віз
В пору хвороб і старості-злиденки,
А нагорі бал правлять байстрюченки.

15 вересня 2009.

"Не за таку Україну я боровся"
Останні слова вояка УПА Леоніда Андрійовича Будкевича (більшу частину життя прожив під ім'ям Василь Кирилович Ясенчук).