При Союзі в магазинах, аби щось дістати,
Треба було дуже довго у чергах стояти.
А за деяким товаром дарма і ходити,
Їх, хіба що з-під прилавка у Москві купити.
Та ж хотілось комунякам себе показати,
Як то гарно вони можуть похазяйнувати.
Щоби світові уміння свої ті довести,
Здумали Олімпіаду у Москві провести.
Хай приїдуть і побачать «брехуни» зі світу,
Як же гарно у Союзу у їхньому жити.
Хоч в Москві тоді, неначе й всього вистачало,
Але деякі товари миттю розгрібали.
Не поставиш же повсюди міліціонерів,
Аби вони пильнували в магазинах двері.
Та ж і сором тоді буде по світу усьому.
Не хотілось комунякам ганьбитися в тому.
Отож продавців зібрали, проінструктували,
Як вони тих іноземців зустрічати мали:
- Ви не можете казати: «цього в нас немає».
Якось вже відволікайте, мовляв, пошукаєм.
Прийшов один іноземець куплять рукавиці.
- Вам шкіряні? – запитала в нього продавщиця.
- Так! - Тепліші? – Та б хотілось. – Кольору якого?
- Краще чорні! До пальто щоб підходили мого.
- Так несіть пальто скоріше, будем підбирати,
Щоб ви уже могли з ними стильно виглядати.
Подавсь в готель іноземець, щоб пальто узяти.
А тут якраз на вулиці стрічає прия́тель.
- Куди йдеш? – Та от, надумав рукавиці взяти,
Принесу пальто, щоб краще було підбирати.
А той приятель скривився: - Не роби дурного.
Це я тобі, друже, раджу із досвіду свого.
Вже ходив до магазину аж чотири рази,
Носив їм, щоб показати, свого унітазу.
Свою задницю аж тричі мусив показати
Ніяк папір туалетний підібрать не здатні.