Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Сонце над обрієм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонце над обрієм
Холодна сіра днина
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вбачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вбачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
* Орк, Оркус - римський Бог підземного царства або світу померлих.
* Дніпродзержинськ. Взятий з підслуханого в міжміському автобусі вислова одного чоловіка якого три доби протримали в КПЗ у місті:"Еду из города-героя Парижа. Он же Днепродым. Париж мне понравился!"
* "Нью-Йорк" - мається на увазі Дніпропетровськ, що як і Нью-Йорк є центром іудейського ортодоксального руху Хабад-Любавич.
* "Прованс" - тодішний модний хіт співачки Йолки (не плутати з Йолкою Януковича!).
* Натяк на несправджене передбачення Мішеля Нострадамуса про те що Нант згорить, а син оракула був страчений за спробу підпалити місто аби пророцтво справдилося. Під Нантом автор розуміє "передбачення" розпаду України, яким козиряли тоді українофоби.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
