
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
2025.10.19
18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
2025.10.19
16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
2025.10.19
15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
2025.10.19
14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
2025.10.19
13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Сонце над обрієм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонце над обрієм
Холодна сіра днина
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вибачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вибачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
* Орк, Оркус - римський Бог підземного царства або світу померлих.
* Дніпродзержинськ. Взятий з підслуханого в міжміському автобусі вислова одного чоловіка якого три доби протримали в КПЗ у місті:"Еду из города-героя Парижа. Он же Днепродым. Париж мне понравился!"
* "Нью-Йорк" - мається на увазі Дніпропетровськ, що як і Нью-Йорк є центром іудейського ортодоксального руху Хабад-Любавич.
* "Прованс" - тодішний модний хіт співачки Йолки (не плутати з Йолкою Януковича!).
* Натяк на несправджене передбачення Мішеля Нострадамуса про те що Нант згорить, а син оракула був страчений за спробу підпалити місто аби пророцтво справдилося. Під Нантом автор розуміє "передбачення" розпаду України, яким козиряли тоді українофоби.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію