Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Сонце над обрієм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сонце над обрієм
Холодна сіра днина
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вибачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
(Грудний собачий щем!)
Висіла в небесах неплинно
Не розродилася ні вітром, ні дощем.
Надвечір розійшлись лихії хмари,
Крокуючи ескадрою в бік сходу,
Вважаючи що досить кари,
Подарували дню свободу.
Передостанній промінь грає,
Схилився диск над небокраєм,
Сумує день що він вмирає,
Не скористається дарованим розмаєм...
А поки ніч іде, мов царство Орка*,
У приміському поїзді з "Парижу"*
Додому на пенати, до "Нью-Йорка"*,
Я розмірковую про нашу спільну грижу.
Про те коли настане вороття
Із того що тягнулося роками?
Де й як закінчиться поточне нежиття?
Чому весь час воюю з вітряками?
І падаю та знов сідлаю Росінанта
(Модерний Дон-Кіхот без Санчо й Дульсинеї).
Чому в ефірі багато так Провансу* й Нанту*,
А я думками йду повз неї?..
Довкола вільні від ідей
Гадають: "У чому праві словоблуди?
Що дійсно - Україна для людей,
Але... напевно ми таки не люди?"
Не знають: всілякі лиходії
Пантрують тих хто не іде з печери.
(Історія би не вибачалась як повія
Коли б історики не були сутенери).
Пекуче непокоїть вас:
Чому зрікаюсь одруження й кар'єри?
А я лиш просто відчиняю час
Новий світанок, день і шлях для терри.
О, не сумуй що так і не зумів,
Що помираєш, не діставшись до мети
Попереду мільйони днів
І кожен з них - ізнову ти!
Березень 2011.
* Орк, Оркус - римський Бог підземного царства або світу померлих.
* Дніпродзержинськ. Взятий з підслуханого в міжміському автобусі вислова одного чоловіка якого три доби протримали в КПЗ у місті:"Еду из города-героя Парижа. Он же Днепродым. Париж мне понравился!"
* "Нью-Йорк" - мається на увазі Дніпропетровськ, що як і Нью-Йорк є центром іудейського ортодоксального руху Хабад-Любавич.
* "Прованс" - тодішний модний хіт співачки Йолки (не плутати з Йолкою Януковича!).
* Натяк на несправджене передбачення Мішеля Нострадамуса про те що Нант згорить, а син оракула був страчений за спробу підпалити місто аби пророцтво справдилося. Під Нантом автор розуміє "передбачення" розпаду України, яким козиряли тоді українофоби.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
