А звідки я знаю, пані Наталю, чого ви вже втретє прийшли на цю мою сторінку, виставили мені 6 балів (двічі по 3) і досі ніяк не заспокоїтеся, звертаєтеся до мене з питанням? Як же я можу не відповісти на нього? Відповідаю, що не знаю, що саме притягує вас як читача моєї поезії. Хотів би це почути від вас, -скажіть виважено, обдумано, цікаво, пізнавально, весело чи сердито, розлого чи лаконічно...

Може вам те не цікаве буде, але я чомусь згадав. Середина 80-х. Київ. Приймальна Верховної Ради УРСР. Сюди із ЦК КПРС відправили мого листа про утиски української мови в моєму місті та відсутності дитячого садка (групи) з українською мовою навчання (тоді "нульовки" були у садках). У дверях прапорщик, який не говорить українською. Листа довго шукають. Знаходять і питають мене: "Интересно, што это вы шляетесь в рабочее время? Где вы работаете? Что? В отпуске? Кто это таким... отпуск летом дает?" Там ще було багато питань, але, переконавшись, що на усі ті питання у мене були відповіді, мене просто вигнали з приміщення Верховної Ради...

У ньму є відповідь на ваші питання.

Тоді у дитсадок ходила моя донька. Тепер вона журналістка і працює на обласному радіо. У садочок ходить моя внучка Іванка, яка вже розповідає Дідові Морозові віршики, які їй (власне, ще її мамі, а потім уже і їй)) написав дідусь Валентин. А вам скільки? Чим займаєтеся?

Мені тоді цікаво, яким ви мене уявляли, коли вступали у суперечку?

Воно щось близьке до правди, але цей образ у вас, мабуть, склався буквально сьогодні і тепер. Вас я бачив, здається, на знімку...
Поруч росте два дуби. Один із них крислатий і розлогий столітній нелинь, а другий тільки-тільки виліз із жолудя. Питання: котрий із них сильніший? Мені цікава ваша відповідь.

Правильно, пані Наталю! Сильніший той, хто має енергію росту. У вас її ще дуже багато. Ростіть!

Пані Наталю, я прошу вас повернутися до цього вірша і оцінити його не увесь, а поставити оцінки за кожен окремий катрен. Хочу врешті зясувати, що вас змусило поставити дві трійки.

перечитала вірш і перше, що спало на думку: Ви не боїтеся що вірш сприйматимуть як народну пісню?

Тільки тішився б тим!

Я не цей вірш обовязково надрукую вірш у відповідь. Про сучасних козаків. У них Ви, пане Валентине, можете не тільки сабельку узяти, а й табельну зброю. Не знаю чи є такі у Хмельницьку, а у Кременчуці таких вистачає. Загони громадського спокою називаються чи щось до того. Вилавлюють напідпитку хлопців і здирають гроші за те, щоб не передавати до рук міліціянтам. От з ними Ви б потоваришували. Еге ж :) Чекай на відповідь, антисеміт.

Тобто, Максе, цей вірш є антисемітським? Цікаво. В українських козаків не сабельки, а шаблі, я живу не у Хмельницьку, а у Хмельницькому, справжні козаки не "вилавлюють", а виловлюють (хоча справжні й цим не займаються). А шо, вони там тільки пяних семітів виловлюють? То чого ж вам турбуватися, - ви ж не є расовий семіт і на Ясіра Арафата ніби ж на фото не схожі?..

А чиїм очам я маю вірити? Від теми я не відхиляюся і ще раз питаю: вони (ті козаки) виловлюють людей напідпитку за расовою ознакою? А чи йдеться просто про їх негідну поведінку, яку ви хочете накинути мені?

Я вам її не накидаю, і навіть не закидаю :) Те як ви ставитися до єврейського народу мені зрозуміло. Смішить тільки оцей націоналізм. Не любити свій народ, ненавидячи інший, не важливо котрий.

Які мої слова чи дії дають вам право так мене характеризувати? Прошу приклади, а то це буде безпідставна і нахабна брехня недолугої і безчесної людини. Ви ж не хочете, щоб про вас склалася така думка?