…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по вулицях, виходячи за город, мандруючи по садах, укритих глибоким шаром снігу, коли морозний вітер щипав похололі щоки, мені здавалось, що квітень легким подихом весняного вітерця торкається обличчя…

Читаю зараз роман Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» і відчуваю, що мені відкривається світ надзвичайно обдарованого художника…
Віктор Платонович Петров - філософ, літературознавець, антрополог, археолог, нарешті, розвідник… Доктор історичних і філологічних наук.
Перший український постмодерніст, основоположник сучасної інтелектуально-психологічної прози. У художню літературу ввійшов під псевдонімом Домонтович, який він «знайшов в українських документах литовського періоду»: це «той, хто багато каламутить».
Постать справді загадкова, невловима. Крилаті слова Григорія Сковороди «Світ ловив мене та не спіймав» ніби сказані саме про нього...
До речі, важливий для мене факт: Віктор Домонтович похований на Лук‘янівському військовому цвинтарі у Києві, де кількома роками раніше знайшов свій вічний спочинок мій дід - відомий у свій час воєнний хірург Костянтин Михайлович Гундарєв…
…Важко повірити, що роман «Дівчина з ведмедиком» написаний майже сто років тому. Це, скоріше, твір, що переносить тебе у 20-ті роки минулого століття, але створений саме сьогодні. Стиль, атмосфера. Київ, Крим, Берлін. Кохання - головний герой і дві сестри… Одразу на думку спадають божественні рядки Павла Тичини: «Сестра чи Ви? - Любив…»
Якщо порівнювати з музикою, то це, напевно, Кейт Джаретт…
Ось поділився з вами, шановний читачу, першими враженнями й поспішаю до «Дівчини» - світ Віктора Домонтовича не відпускає…

…У свіжому повітрі я почував себе дужим, міцним і певним. Я бачив застиглі сині губи, бліді пожовклі обличчя, сховані в каракуль комірів; я бачив спини людей, пригнічених холодом, і дивувався, як можна нарікати на січень, коли рожевими ранками в блакитних сутінках снігів сріблясте сяє сонце і вітер ніби по весні...

2025 рік