Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
2026.03.12
23:33
Зимова соната лунає красиво,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Вікторія Вербицька (1993) /
Вірші
Щаслива! Вічна! Справедлива!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щаслива! Вічна! Справедлива!
Могутня переможнице, богине!
Вікторіє! На крилах – небеса!
Вінок лавровий прикрашає нині
Героїв! Переможно воскресав
Сьогодні день в троянді й барвах літа,
Серпнева щирість – в квітці полину.
Коли душа – це почуття обитель!
Й говорить рай: «Весною повернусь...»
Коли світи щасливо мерехтіли,
Тривали битва, довга боротьба...
Щаслива! Вічна! Справедлива! Тільки
Є на щиті – всі перемоги. Дбай
Про почуття, яке осяє серце
Цілунком мужності! Й чарує вись
Хмаринами, світаннями... Нап’єшся
Води, яка життя дарує й хист.
Коли долина, битва де палає,
«Квітує» стійкістю серцебиття!
Коли в очах – життя душі безкрає,
Подібне небу. Вірою злітай!
Щоб присягнути: доле Батьківщино!
В тобі вогонь, палає що завжди
Коханим серцем. Любиш бо, людино,
Світання й землю. І ріку води,
Яка напоїть, прихистить... Віками?
Віками щастя окриляє нас.
Над смертю Перемога! Світ держави –
Любити землю, небо. Бо вдалась
Розмова долі! Нам говорить доля,
Немовби Перемоги це вуста
Промовлять щиро: «Бо дорога довга,
Відвага – дар!». Мистецтво прочитай
У боротьбі! Коли душа – натхненна,
Коли любов... щемлива доброта
Усіх зірок, усіх небес: «Ідея –
Пшениця й небо – рідний вічний стяг».
Бо крила – це миттєвість перемоги,
Вінок лавровий – це її тріумф.
Де пагорб Палатинський, там дороги
До храму Перемоги! Грім як струм,
Як блискавиця, що охопить Всесвіт,
Впаде краплинами холодний дощ.
Беллона та Венера поряд! Чесність...
Припасти світла пелюстками доль?
Є донею богині Стікс й титана
Палланта! І прикрашував вівтар
Її – сенат у Римі. Чи кохана
Вікторія? П’янкий її є жар!
Який палає у серцях, немовби
Відчує переможець – дар: «Це мир.
Бо після Перемоги – прагнем, щоби
Все відродилось». Час – спокійна мить.
09.08.2025. 15:35.
«Щаслива! Вічна! Справедлива!» – це імена римської богині Вікторії
Вікторіє! На крилах – небеса!
Вінок лавровий прикрашає нині
Героїв! Переможно воскресав
Сьогодні день в троянді й барвах літа,
Серпнева щирість – в квітці полину.
Коли душа – це почуття обитель!
Й говорить рай: «Весною повернусь...»
Коли світи щасливо мерехтіли,
Тривали битва, довга боротьба...
Щаслива! Вічна! Справедлива! Тільки
Є на щиті – всі перемоги. Дбай
Про почуття, яке осяє серце
Цілунком мужності! Й чарує вись
Хмаринами, світаннями... Нап’єшся
Води, яка життя дарує й хист.
Коли долина, битва де палає,
«Квітує» стійкістю серцебиття!
Коли в очах – життя душі безкрає,
Подібне небу. Вірою злітай!
Щоб присягнути: доле Батьківщино!
В тобі вогонь, палає що завжди
Коханим серцем. Любиш бо, людино,
Світання й землю. І ріку води,
Яка напоїть, прихистить... Віками?
Віками щастя окриляє нас.
Над смертю Перемога! Світ держави –
Любити землю, небо. Бо вдалась
Розмова долі! Нам говорить доля,
Немовби Перемоги це вуста
Промовлять щиро: «Бо дорога довга,
Відвага – дар!». Мистецтво прочитай
У боротьбі! Коли душа – натхненна,
Коли любов... щемлива доброта
Усіх зірок, усіх небес: «Ідея –
Пшениця й небо – рідний вічний стяг».
Бо крила – це миттєвість перемоги,
Вінок лавровий – це її тріумф.
Де пагорб Палатинський, там дороги
До храму Перемоги! Грім як струм,
Як блискавиця, що охопить Всесвіт,
Впаде краплинами холодний дощ.
Беллона та Венера поряд! Чесність...
Припасти світла пелюстками доль?
Є донею богині Стікс й титана
Палланта! І прикрашував вівтар
Її – сенат у Римі. Чи кохана
Вікторія? П’янкий її є жар!
Який палає у серцях, немовби
Відчує переможець – дар: «Це мир.
Бо після Перемоги – прагнем, щоби
Все відродилось». Час – спокійна мить.
09.08.2025. 15:35.
«Щаслива! Вічна! Справедлива!» – це імена римської богині Вікторії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
