Падатиму вгору
Заради тебе.
Підніматимуся вниз
Заради невідомого.

Полечу у космос.
Навіть без ракети.
Шукатиму тебе.

Хоч не знайду ніколи,
Хоч розумію, що нема,
Що усе воно дарма,
Але шукатиму.

Шукатиму тебе.
Буду марити твоїм життям.
Сподіватимусь, що тебе зустріну.
Вклонюся, мабуть, і дякую скажу.
Або ж втечу.
Злякаюся.
Як завжди.

Ким є ти?
Чи тим ким я уявляю?
А може, взагалі й нема тебе.
Я ж не знаю,
Що станеться
Через годину.

Існують хоч двадцять років?
Чи всього два місяці?
Побачу тебе я врешті?
Чи тебе взагалі нема?

Питання, питання, питання...
А у відповідь — тиша.
Бо ж ти мовчиш.
Або я вже просто божеволію.

Дай надію, нібито
Вона є в тебе.
Зроби те, що бажаєш,
Те, що бажаю зараз я.

Ми або дуже схожі,
Або зовсім різні.
Зовнішньо.
Але душа —
Тиха безневинна —
Та сама.
Одна на всі віки.
Одна на всі світи.

Може я вигадую.
Та все одно,
Поки мене не зупинить
Звук чорного світла,
Я шукатиму тебе.