Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів чоловік той, жінку залишає,
Нехай стереже добро все, з воза не злізає.
А сам пішов, мов у справах. Москаля стрічає,
Купив йому дві восьмухи та і пригощає.
Пригощає та і просить жіночку провчити,
Щоб тій більше з чоловіком в місто не хотіти.
А москалю яке діло – вгостили та й добре.
Амуніцію поправив, узяв свою торбу
Та й подавсь до жінки тої: - Чого тут? – питає.
- Хочу ярмарок побачить! – та відповідає.
А москаль: - Сяка-така ти! Бачиш, що схотіла?
Я - той ярмарок. До мене яке тобі діло?
Та й давай її періщить пугою щосили.
Ледве що вона під воза від нього засіла.
А москаль і зник по тому. Чоловік вертає.
- А ти ярмарку не бачив? – жіночка питає.
- Ні, не бачив. А хіба що? – Та ж приходив, клятий,
Пугою мене узявся отут лупцювати.
Не спустив заледве шкіру. Добре, що сховалась,
А то б у однім лахмітті, напевно, зосталась.
Обіцяв ще повернутись. Давай-но збиратись,
Бо повернеться, то може і тобі дістатись.
- Та ж у мене іще справи… - чоловік той тягне.
Але жінка поскоріше утікати прагне.
Повернулися додому та із часу того
Не чіплялася вже жінка ніколи до нього.
Проминув відтоді тиждень, неділя настала.
Одяглася жінка й в церкву сама почвалала.
Тільки-но зайшла до храму, москаля уздріла.
Налякалася та й ходу, тільки закуріло.
Прибіга додому, хека. Чоловік питає:
- Щось сьогодні ти із церкви рано повертаєш?
- Ой, не питай, чоловіче, - каже зі сльозами, -
Ледве утекла я звідти! Ярмарок у храмі!