"Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі."

Євген Федчук

Ми живемо в непростий час.

Звідусіль нас оточили москалі, і не відпускають.
Тому актуальність віршоплетіння, що описувало б дану політичну ситуацію, ні на мить не втрачає своєї актуальності, а зовсім навпаки: щоразу стає все більш актуальнішою.

Я б сказав так, що "Актуальність не втрачає своєї актуальності".

І це ми помічаємо у творчості наших поетів. Які не можуть і не хочуть пройти повз такої актуальної теми.

Отже, як усім відомо, москалі є хитрі і підступні. І їхня хитрість та підступність виражається у тому, зокрема, що до слова "москалі" в українській мові дуже мало рим. І як, скажіть, поет може виразити усю свою ненависть до москалів, якщо практично у нього (у Поета) немає для цього достатньо поетично-філологічних засобів?

Але наші Поети не здаються, а працюють і продовжують працювати на Перемогу, котра вже зовсім поруч!

Отже, дозвольте мені зацитувати кілька напрочуд цікаввих антимоскальських знахідок.

"Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі."

(Євген Федчук, "Битва під Коломною в січні 1238 року, або Як воювали «героїчні» предки московітів")

"На святій і праведній землі
убивають віру москалі"

(Ігор Шоха, "Фантасмагорія Різдва")

"За Псков тоді взялися москалі.
У того значно менше було сили
Та й менше було всього і землі"

(Євген Федчук, "Як москалі Псков завоювали")


"А в результаті ті нахабні москалі
Спочатку нас розворохобили й скорили,
Полякам з нами підточили добре сили,
А потім їх усіх скорили взагалі"

(Євген Федчук, "До подій в Польщі 1980 року")

"Поки тримали схід Європи москалі,
Їм опір силою доводилось долати,
То німці було взялись голову здіймати,
Що довелось війська кидати взагалі"

"Щось нашкребли, бо ж розуміли москалі,
Що можуть Польщу вони втратити. Одначе,
Тих грошей, навіть на відсотки їм не стачить.
В Москві на Герека були страшенно злі"

(Євген Федчук, "До подій в Польщі 1980 року")

"Любили насміхатись москалі
Над іншими народами. Так склалось,
Що чукчам, мабуть, більше всіх дісталось:
Вони «тупі» й «відсталі» взагалі"

(Євген Федчук, "***")

"Але тягти той комуняцький віз,
Їм «помагали», звісно ж, москалі.
Тоді Новотний у державі «правив»,
Тяг в «комунізм» всіх та чинив розправи.
Словаків тих «затуркав» взагалі",

"Війська ввели в країну москалі.
Десантники до Праги увірвались,
До керівництва КаПеЧе дістались.
Ті ж того не чекали взагалі"

(Євген Федчук, "До подій в Чехословаччині 1968 року")

"А там, де став лиш чобіт москаля,
Уже «ісконно русская» земля",

"Не один танк раптово запалав
Від пляшок із «коктейлем». Москалі
Такого, звісно, зовсім не чекали.
По вулицях заплутаних мотали,
Не мали ж плану міста взагалі",

"Та треба ж знати добре москаля.
Вони не ті, що легко їх прогнати.
Де ступить чобіт «руського» солдата,
Там вже «ісконно руська» є земля".

(Євген Федчук, "До подій в Угорщині 1956 року")

"Брехня і підступ – зброя москалів
Запанували всюди на землі...",
"Тим часом знахабнілі москалі,
Яким замало власної землі,
Взялися знову з турком воювать,
Щоб Гроб Господній, начебто звільнять",

"Та дивна пам‘ять в москалів отих.
Як козаки порятували їх,
В подяку оті кляті москалі,
Женуть усіх їх з рідної землі",

"Проти кийків пустили москалі
Свинцеву смерть. А що від них чекати?
Тож людям довелось мерщій втікати.
Завзятіші зостались на землі",

"Уже на площі у самім селі,
Селян всіх пов’ְязали москалі".

( Євген Федчук, "Кілька епізодів з «Київської козаччини» 1855 року")

"Але, оскільки підлі москалі
Самі з Литвою справитись не здатні,
То стали кримчаків у поміч звати,
Щоб вдерлись ті до нашої землі"

( Євген Федчук, "Битва під Вишнівцем 1512 року)


Найзнаменитіше:

"Слоника замучили.
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі"
(Юрко Позаяк, "Дума про слоника")