«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Мама під руїнами, татко в Майданеку…»
Засмілась, закрутилась, зникла.

Проїжджав добрий міщанин з Любартова:
«На ось тобі бублик, щоб була здорова…»
Взяла, надкусила, засяяла зубами:
«Я це віднесу татові й мамі».

Проїжджав селюк, кинув грошик,
Проїжджала баба теж дала копійку,
Проїжджало чимало , чимало усякого люду,
Кожний дивувався, що руда й гола.

І проїжджав хворий Ісус,
Вели його есесівці на тривалі муки,
Поставили обох їх на межі,
Взяли карабіни в руки.

«Слухай, Ісусе, слухай Рівко, Sie Juden,
За корону тернову, за руде волосся,
За те, що ви голі, за те, що ми винні,
Обоє ви померти повинні».