Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Замальовки не тільки про жінок (запозичено з книги Wladyslawa Palubickеgo «Kobieta w humorze zydow
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться розмова про шлюб.
«Шлюб – це справа здоров’я»- каже лікар.
«Шлюб – це malum necassarium»,- зауважив юрист.
Молодий студент твердить у захваті:
«Шлюб – це спокійна пристань , де стрічаються два кораблі».
Власник клубу, що доти мовчав, глибоко позіхнув: «Як жаль, що я стрівся з воєнним кораблем!»
***
Авнер і Сара вертаються з «Веселої вдови». Балакуча дружина у захваті од музики, заворожена вусатим серцеїдом…
Чоловік, наслухавшись тих захоплень, питає: «Послухай-но, Саро, а чи пам’ятаєш ти перші слова вальсу?»
«Ні, а які слова?»
«Вуста мовчать, душа співа…»
***
«Письменник одружився з панною з Хелма.
Збираючись на засідання, залишив на столі стос списаних аркушів. Повернувшись додому і перетнувши поріг кабінету, мало не впав: на ретельно прибранім столі, не було жодного сліду од рукопису. Стіл був ретельно прибраний.
Здогадуючись про найгірше, питає дружину:
«Скажи, моя дорога, які папери спалила?»
«Невже вважаєш мене за безглузду, що я могла знищити чисті аркуші? Знайдеш їх у шухляді. Я спалила тільки записані»
***
Сара нагадує чоловікові:
«В червні минає двадцять п’ять літ нашого шлюбу. Годилося б відзначити його». Чоловік відповідає:
«Зачекай ще п’ять років і будемо відзначати тридцятилітню війну!»
***
Герш приходить до ребе:
«Ребе, чи в Судний День юдей може лягти з жінкою в ліжко?»
«Може, але тільки зі своєю».
«Чому?»
«Бо в Талмуді написано, що в Судний День юдей не має права мати приємності».
***
«Щоб заохотити молодика до шлюбу, сват вихваляє принади кандидатки:
«Запевняю пана: ця дівчина має золоте серце».
«Тільки серце?.. Бідна дівчина!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Замальовки не тільки про жінок (запозичено з книги Wladyslawa Palubickеgo «Kobieta w humorze zydow
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться розмова про шлюб.
«Шлюб – це справа здоров’я»- каже лікар.
«Шлюб – це malum necassarium»,- зауважив юрист.
Молодий студент твердить у захваті:
«Шлюб – це спокійна пристань , де стрічаються два кораблі».
Власник клубу, що доти мовчав, глибоко позіхнув: «Як жаль, що я стрівся з воєнним кораблем!»
***
Авнер і Сара вертаються з «Веселої вдови». Балакуча дружина у захваті од музики, заворожена вусатим серцеїдом…
Чоловік, наслухавшись тих захоплень, питає: «Послухай-но, Саро, а чи пам’ятаєш ти перші слова вальсу?»
«Ні, а які слова?»
«Вуста мовчать, душа співа…»
***
«Письменник одружився з панною з Хелма.
Збираючись на засідання, залишив на столі стос списаних аркушів. Повернувшись додому і перетнувши поріг кабінету, мало не впав: на ретельно прибранім столі, не було жодного сліду од рукопису. Стіл був ретельно прибраний.
Здогадуючись про найгірше, питає дружину:
«Скажи, моя дорога, які папери спалила?»
«Невже вважаєш мене за безглузду, що я могла знищити чисті аркуші? Знайдеш їх у шухляді. Я спалила тільки записані»
***
Сара нагадує чоловікові:
«В червні минає двадцять п’ять літ нашого шлюбу. Годилося б відзначити його». Чоловік відповідає:
«Зачекай ще п’ять років і будемо відзначати тридцятилітню війну!»
***
Герш приходить до ребе:
«Ребе, чи в Судний День юдей може лягти з жінкою в ліжко?»
«Може, але тільки зі своєю».
«Чому?»
«Бо в Талмуді написано, що в Судний День юдей не має права мати приємності».
***
«Щоб заохотити молодика до шлюбу, сват вихваляє принади кандидатки:
«Запевняю пана: ця дівчина має золоте серце».
«Тільки серце?.. Бідна дівчина!..
Юдейський фольклор обігрує вислів «malum necessarim», який в устах єврейських жителів Польщі звучав, як Хелем. Згідно з ідиш хелм -це «сновидіння, мрія». Тому-то «хелемські мудреці»- уособлення» наївності, а Хелем як знамените місто «мрійників і фантазерів».
Маlum necessarium – це необорне лихо , що його неминуче треба прийняти.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
