Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.19
00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле.
Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія.
Силам зла бракує сили, але не бракує зла.
Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв?
Золота середина була заповнена посередніс
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Замальовки не тільки про жінок (запозичено з книги Wladyslawa Palubickеgo «Kobieta w humorze zydow
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться розмова про шлюб.
«Шлюб – це справа здоров’я»- каже лікар.
«Шлюб – це malum necassarium»,- зауважив юрист.
Молодий студент твердить у захваті:
«Шлюб – це спокійна пристань , де стрічаються два кораблі».
Власник клубу, що доти мовчав, глибоко позіхнув: «Як жаль, що я стрівся з воєнним кораблем!»
***
Авнер і Сара вертаються з «Веселої вдови». Балакуча дружина у захваті од музики, заворожена вусатим серцеїдом…
Чоловік, наслухавшись тих захоплень, питає: «Послухай-но, Саро, а чи пам’ятаєш ти перші слова вальсу?»
«Ні, а які слова?»
«Вуста мовчать, душа співа…»
***
«Письменник одружився з панною з Хелма.
Збираючись на засідання, залишив на столі стос списаних аркушів. Повернувшись додому і перетнувши поріг кабінету, мало не впав: на ретельно прибранім столі, не було жодного сліду од рукопису. Стіл був ретельно прибраний.
Здогадуючись про найгірше, питає дружину:
«Скажи, моя дорога, які папери спалила?»
«Невже вважаєш мене за безглузду, що я могла знищити чисті аркуші? Знайдеш їх у шухляді. Я спалила тільки записані»
***
Сара нагадує чоловікові:
«В червні минає двадцять п’ять літ нашого шлюбу. Годилося б відзначити його». Чоловік відповідає:
«Зачекай ще п’ять років і будемо відзначати тридцятилітню війну!»
***
Герш приходить до ребе:
«Ребе, чи в Судний День юдей може лягти з жінкою в ліжко?»
«Може, але тільки зі своєю».
«Чому?»
«Бо в Талмуді написано, що в Судний День юдей не має права мати приємності».
***
«Щоб заохотити молодика до шлюбу, сват вихваляє принади кандидатки:
«Запевняю пана: ця дівчина має золоте серце».
«Тільки серце?.. Бідна дівчина!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Замальовки не тільки про жінок (запозичено з книги Wladyslawa Palubickеgo «Kobieta w humorze zydow
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться розмова про шлюб.
«Шлюб – це справа здоров’я»- каже лікар.
«Шлюб – це malum necassarium»,- зауважив юрист.
Молодий студент твердить у захваті:
«Шлюб – це спокійна пристань , де стрічаються два кораблі».
Власник клубу, що доти мовчав, глибоко позіхнув: «Як жаль, що я стрівся з воєнним кораблем!»
***
Авнер і Сара вертаються з «Веселої вдови». Балакуча дружина у захваті од музики, заворожена вусатим серцеїдом…
Чоловік, наслухавшись тих захоплень, питає: «Послухай-но, Саро, а чи пам’ятаєш ти перші слова вальсу?»
«Ні, а які слова?»
«Вуста мовчать, душа співа…»
***
«Письменник одружився з панною з Хелма.
Збираючись на засідання, залишив на столі стос списаних аркушів. Повернувшись додому і перетнувши поріг кабінету, мало не впав: на ретельно прибранім столі, не було жодного сліду од рукопису. Стіл був ретельно прибраний.
Здогадуючись про найгірше, питає дружину:
«Скажи, моя дорога, які папери спалила?»
«Невже вважаєш мене за безглузду, що я могла знищити чисті аркуші? Знайдеш їх у шухляді. Я спалила тільки записані»
***
Сара нагадує чоловікові:
«В червні минає двадцять п’ять літ нашого шлюбу. Годилося б відзначити його». Чоловік відповідає:
«Зачекай ще п’ять років і будемо відзначати тридцятилітню війну!»
***
Герш приходить до ребе:
«Ребе, чи в Судний День юдей може лягти з жінкою в ліжко?»
«Може, але тільки зі своєю».
«Чому?»
«Бо в Талмуді написано, що в Судний День юдей не має права мати приємності».
***
«Щоб заохотити молодика до шлюбу, сват вихваляє принади кандидатки:
«Запевняю пана: ця дівчина має золоте серце».
«Тільки серце?.. Бідна дівчина!..
Юдейський фольклор обігрує вислів «malum necessarim», який в устах єврейських жителів Польщі звучав, як Хелем. Згідно з ідиш хелм -це «сновидіння, мрія». Тому-то «хелемські мудреці»- уособлення» наївності, а Хелем як знамените місто «мрійників і фантазерів».
Маlum necessarium – це необорне лихо , що його неминуче треба прийняти.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
