Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майк Науменко /
Вірші
Все В Порядке
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Все В Порядке
Я привык к тому, что всю жизнь мне везло,
Но я поставил на "двойку", а вышел "зеро",
И вот самоубийца берется за перо и пишет...
И скрип пера по бумаге, как предсмертный хрип,
Мой евнух был героем, но он тоже погиб.
Я кричу, но ты не слышишь мой крик,
и никто не слышит...
Я встаю и подхожу к открытому окну,
Вызывая тем самым весь мир на войну,
Я взрываю мосты, но я никак не пойму -
кто их строил?
И последний автобус ушел уже давно,
И денег на такси мне не хватит все равно,
Я видел все это когда-то в кино,
и все равно я расстроен.
Но не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночью странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
И я пишу стихи всю ночь напролет,
Зная наперед, что их никто не прочтет.
Зачем я жду рассвета?
Рассвет не придет - кому он нужен?
Слава Богу, осталась бутылка вина,
Но как странно ползет на стену стена,
И я - посредине, но я сам виноват
и к тому же простужен.
Но не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночью странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
И даже тишина звенит в моих ушах,
И стрелки почему-то застыли в часах,
И дым в глазах, и цепь на руках, и нечего есть.
Но все будет не так, как оно быть должно.
Все будет именно так, другого не дано,
И все же как бы я хотел чтобы ты была здесь,
Как бы я хотел, чтобы ты была здесь
Как бы я хотел, чтобы ты была здесь...
Но назавтра ожидается мрачный прогноз,
К тому же я остался без папирос,
И в каждой клетке нервов горит
свой вопрос, но ответ не найти...
Но так ли я уверен,
что мне нужно знать ответ?
Просто я - часть мира, которого нет,
Мой последний шедевр - бессмысленный бред,
Мой последний куплет давно уже спет,
Так было и так будет
много-много лет, и нет другого пути.
Так не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночь странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
Но я поставил на "двойку", а вышел "зеро",
И вот самоубийца берется за перо и пишет...
И скрип пера по бумаге, как предсмертный хрип,
Мой евнух был героем, но он тоже погиб.
Я кричу, но ты не слышишь мой крик,
и никто не слышит...
Я встаю и подхожу к открытому окну,
Вызывая тем самым весь мир на войну,
Я взрываю мосты, но я никак не пойму -
кто их строил?
И последний автобус ушел уже давно,
И денег на такси мне не хватит все равно,
Я видел все это когда-то в кино,
и все равно я расстроен.
Но не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночью странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
И я пишу стихи всю ночь напролет,
Зная наперед, что их никто не прочтет.
Зачем я жду рассвета?
Рассвет не придет - кому он нужен?
Слава Богу, осталась бутылка вина,
Но как странно ползет на стену стена,
И я - посредине, но я сам виноват
и к тому же простужен.
Но не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночью странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
И даже тишина звенит в моих ушах,
И стрелки почему-то застыли в часах,
И дым в глазах, и цепь на руках, и нечего есть.
Но все будет не так, как оно быть должно.
Все будет именно так, другого не дано,
И все же как бы я хотел чтобы ты была здесь,
Как бы я хотел, чтобы ты была здесь
Как бы я хотел, чтобы ты была здесь...
Но назавтра ожидается мрачный прогноз,
К тому же я остался без папирос,
И в каждой клетке нервов горит
свой вопрос, но ответ не найти...
Но так ли я уверен,
что мне нужно знать ответ?
Просто я - часть мира, которого нет,
Мой последний шедевр - бессмысленный бред,
Мой последний куплет давно уже спет,
Так было и так будет
много-много лет, и нет другого пути.
Так не пугайся если вдруг
Ты услышишь ночь странный звук -
Все в порядке.
Просто у меня
Открылись старые раны...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
