Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують механізм, що має працювати без збоїв.
Ти чекаєш активно, прискорюючи біг часу, і на цьому колі його обходиш. Два дні з новою обранкою майже нічого не важать за часовою шкалою Неба. Вони пролітають орланом. А в понеділок знову приземлює офіс. Увечері чекає квартира, недавно придбана, бо попередня була не в центрі. Ти отримав дивіденди, і тепер їх вистачає навіть на електромобіль. Це твоє місце, центр.
Бомбосховище твоєї наземної відсутності глибоке. У ньому теж є ті, кого ти радий бачити в домашніх капцях, наче у власній вітальні. Півдесятка годин повітряної тривоги майже ніщо порівняно з тим чеканням, яке вже позаду.
Америка незрівнянно далі. Одна з тих Америк, куди їдуть по освіту й стажування. Твоє ще триває. Ти навчився чекати активно, і завтра робитимеш це ще професійніше. Зможеш навіть приймати замовлення чекати за когось, кому бракує часу. Об'єднаєш чужі чекання і зробиш кожного трохи щасливішим. А своє щастя залишиш на потім.

2026