ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Садкова (1956) / Вірші

 Спогад


Ні, не для смутку, не для болю,
не для повернення назад
той спогад у життєвім колі
сяйне нараз, як зорепад.

Як несподіване натхнення,
як слово вічне і просте,
що виросте із одкровення
і волошково зацвіте.

А в час, коли темніє коло,
чи застеляє шлях туман,
він зійде, наче випадково,
щоб світлом викрити обман.

І хай із присмаком солоним,
хоч на якому віражі —
завжди лишається вагомим
і незникомим у душі.

Тому й давно про себе знаю:
чи до ладу все, чи розлАд, —
що втішно крізь роки палає
мені первісний зорепад.

2026, березень

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Артур Курдіновський 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Семен Санніков 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-07-20 20:10:31
Переглядів сторінки твору 532
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.528 / 5.38  (4.589 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 4.528 / 5.38  (4.589 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.06 22:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2026-07-21 00:00:52 ]
Браво, пані Ольго! Чудовий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 08:50:48 ]
Потужний образ зорепаду тримає весь вірш, стаючи його початком і завершенням, своєрідною альфою й омегою композиції.
Водночас шкода, що поруч із цим трапляються доволі звичні римові рішення: рими на "-ння", пара "туман – обман", а також неточна рима "віражі – душі".
Нормативний наголос у слові "ро́злад" теж варто врахувати.
Мені здається, що цей вірш цілком піддається доопрацюванню: його образна основа значно сильніша за окремі технічні огріхи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 09:30:37 ]


"до ладу" має бути із наголосом "лАду"
це родовий відмінок (до кого? до чого?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 09:31:38 ]



це банальний технічний момент, який легко правиться
на
"чи все до ладу, чи розлад, — "



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 10:03:47 ]
Я натрапив на цей вірш, переглядаючи авторську сторінку, бо сьогодні був автроський вірш про бабу з онукою – от і зацікавився. Там є, над чим замислитись.
Писати про все не став. Якщо виправити наголос на нормативний (це я про тутешній "розла́д"), то строфа розвалиться.
Про ладу́ нічого не казатиму.
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 10:07:57 ]



"Тому й давно про себе знаю:
чи до лАду все, чи рОзлад, —
що втішно крізь роки палає
мені первісний зорепад."


ну, так))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 10:09:20 ]



"первІсний" теж дурацький наголос, СУМ допускає, але цей наголос дурацький, нмд


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 10:36:57 ]
Їх у словнику два.
А в ладу́ є і такий наголос, для місцевого відмінка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-01 10:50:01 ]



тоді слід переробити на місцевий відмінок