із записок минулого

Я стримував ці сльози кришталю,
які летіли у безодню.
Та плакати хотілось не тому,
що втратив я любов брехливу,
захлинуту десь там, глибоко у пітьмі.
А тому, що більше ні́кому сказати:
«пробач», «люблю» та «залишись».

Знову ці безсонні ночі,
знову плачу, та збрешу́ —
«мов щось потрапило у очі».
Бажання забути про ці кошмарні сни,
які приходили до мене уночі.

Знову я плачу, укотре за день.
Життя моє мов —
найскладніший ізомер .
Що?! Ви любите мене?
Не вірю…
Брехню я слухаю весь час.
Не хочу я так більш страждати.
Я так терпів увесь цей жах.
. . .
Та день за днем…
надія та бажання ще існує.
І ось мій страх — побачать всі.
І що, які наступні ваші дії?
Що ви хотіли мені довести?
Який цей світ прекрасний та щирий,
яка у вас любов у серці,
яке кохання у житті…
В один прекрасний день
усі проблеми наче змито
кров’ю на підлозі, море сліз…


Сказати «люблю» — буває важко.
Сказати «пробач» — це ще складніш.
Сказати «прощай» — завжди можливо.
Сказати «ну йди!» — хоч кожну мить.
Сказати «вернись» — не кожен зможе.
Сказати «помру» — та тільки сказати.
Сказати «люблю» — ну звісно можна,
та дуже важко доказати…

Травень 2024

Ізомери — це хімічні сполуки, які мають однаковий атомний склад і масу, але відрізняються за будовою або положенням атомів у просторі, через що мають різні властивості.