Вірші:
«Усе – твоє!»,
«А ось і ти, мій непоспішний ранку…»
«У залах тихих дух мигдальний…»

У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка), модерністів (П. Тичина, Т. Осьмачка, М. Вороний), шістдесятників (В. Симоненко, Л. Костенко, В. Стус) та сучасних поетів (С. Губерначук, І. Малкович, Г. Чубай).

Про свій YouTube канал команда URockBallads написала (https://www.youtube.com/watch?v=Sdf5qXdEEZo): «Цей канал ніколи не був і не буде про масмаркет. Це простір про настрій, атмосферу та гарну музику. Ми викладаємо виключно те, що подобається нам самим, і робимо це саме так, як бачимо й відчуваємо. Якби ми шукали масовості та мільйонних переглядів, то ніколи б не писали рок-балади на вірші Губерначука, Білаша чи Грінченка – адже 90% масмаркету просто не знають цих імен і навряд чи колись натиснуть «play» на такі твори. Ця музика повинна, інколи, заспокоїти, а інколи дати можливість сконцентруватися на думках чи подумати про минулі вчинки або майбутні».

Нижче зібрані коментарі-відгуки на ряд віршів Сергія Губерначука.
Відгуки та їх фрагменти, що безпосередньо відносяться до віршів, подаються в оригінальному вигляді, без редагування.

1. Сергій Губерначук «Усе – твоє!»
Відгуки на сайті: https://www.youtube.com/watch?v=U-N0IrkibZs

– Поезія Сергія Губерначука – це завжди про оголений нерв, про конфлікт між свободою особистості та невідворотною силою тяжіння до іншої душі.
– Ліричний герой вірша перебуває у стані постійної метаморфози: від бажання відректися від усього «свого» до прийняття того, що навіть рабство у любові може бути формою щастя. Це складна філософська рефлексія, яка перетворюється на гімн пристрасті та приреченості.
– Слова зачіпають настільки, що важко стримати емоції, відчувається біль, надія і водночас ніжність.
– Вміння поєднувати такі полярні емоції – це справжня магія слова Губерначука.
– Слова зачіпають неймовірно.
– Це історія про почуття, які не можна сховати або заглушити, про тишу між словами, що звучить голосніше за будь-які зізнання. Тут немає простих відповідей – лише чесність, вразливість і боротьба із самим собою.
– Саме таку «чесність без фільтрів» ми і шукали в рядках Сергія Губерначука.
– Просто неймовірно – до мурах і сліз... Щиро, глибоко і до самого серця.
– Слова, після яких тиша стає гучнішою.
– Читаю щоденники Сергія Губерначука. Талановитий, неординарний, в його думках цілий всесвіт... «Твоя душа давно живе у мене… Війна. Мистецтво. Світ. Любов. А від життя лише три краплі… Україну я цілую у Дніпро…»
– Не знаю іншого такого мудрого, чутливого, задушевного поета як Сергій Губерначук. Багатий внутрішній світ! Такі пікантні тайни у віршах! Біль і щастя, страждання і любов! Такі делікатні емоції, пориви особливих відчуттів! Ця поезія живить розум і душу.
– Контраст емоцій у віршах Сергія Губерначука. Його внутрішній світ – це справді джерело натхнення.
– Поезія Сергія Губерначука дійсно вчить бачити світ ширше.
– Для коханої – увесь світ! Це і визначає назва: «Усе – твоє!» «Щасливий я – усе твоїм є!» – тобто щастя у тім, щоб усе віддати. «Нещасний я – усе моє!» – тобто нещастя в егоїзмі, амбіціях, самолюбстві. Розумно!

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=U-N0IrkibZs


2. Сергій Губерначук «А ось і ти, мій непоспішний ранку…»
Відгуки на сайтах: https://www.youtube.com/watch?v=hDPuTllZf_E
https://www.youtube.com/post/UgkxcqUyvYuWbpFWs52-KBLnlUOpJH7Cm_-o
https://www.youtube.com/watch?v=2zvfFNL5i9U

– Вірш Губерначука веде нас крізь темряву нічної площини до болісного, але очищаючого ранку. Це метафора дорослішання, боротьби із внутрішніми демонами («білим бісом») та спроби вберегти чисту юність від бруду світу.
– У Сергія Губерначука є вислів «Ми живемо на грані тьми і світла». Ця пісня про те ж саме: у вірші ніч – символ тьми, таємниці, вигадок, обману, а ранок – то світло, надія, початок нового, дійсність.
– Метафора про те, що треба «злізти з кентавра» (відмовитися від ідеалізму) – це взагалі в десятку.
– Вірш філософський, драматичний і дуже магнетичний. Дійсно, автор мав наболілу душу. Вона, як тонка натягнена струна, звучала чисто і без лукавства, прагнула до «непоспішного, одуреного, вічного, любого ранку», що приносить пробудження і світло після привабливої і гріховної «нічної площини», ночі-«старої циганки, коханки, матері сатани». «Непоспішний ранок» – символ юності, чистоти, розуму і свідомої реальності. «Ранок» «покриває ніч», примушує «злізти з кентавра» – відмовитися від усього міфічного, фантазійного, розвіює приховані пороки, мрії, сни й ілюзії. Дуже сподобалася символічність «юності», яка спершу «одурена» своїм романтизмом й ідеалізмом і мусить зіткнутися з непростою реальністю –«злізти з кентавра на пішу путь», «йти обережно» і вийти «з кількох порочних кіл». Як підсумок: «О, любий ранку мій, кому належу, так це в тобі пробудженим думкам» – поет прямо говорить, що важливо для людини «пробудження думок» – мислення, осмислення, розуміння і розсудливість. Ось так потроху мізкую…
– «Усміхатися крізь сльози» – це дуже точний опис того стану, який закладений у цьому тексті.
– Тексти Губерначука взагалі рідко відкриваються з першого прослуховування.
– Слова із нетрів душі, невимовно красиві у жорстокій відвертості.
– Ультрасильний за смислом та поетичністю вірш Губерначука.
– Твір Губерначука – максимум смислу з мінімумом слів.
– Трохи експериментуємо зі звучанням, шукаємо нові грані для текстів Губерначука.
– Неймовірна глибина почуттів у кожному рядку. Слухаєш – і ніби проживаєш чиюсь, а водночас і свою історію.
– «Ранок» дійсно «непоспішний», адже духовне пробудження і очищення після спокусливої «нічної площини» – «старої циганки», «матері сатани» проходить для людини повільно і поступово. Символічний ранок – то новий етап, вільний простір для чистого нового дня, усвідомленого сприйняття реального світу, власних думок, ідей і оцінок. Дуже метафоричний і філософський вірш, який заслуговує на ціле дослідження.
– Налаштовує на філософський лад.
– Вірш додає життєвого досвіду, правильного розуміння здорового і розсудливого життя, визначає місце романтики в ньому. Сподобався образ кентавра, який символізує життєві фантазії, мрії, міфи, а також образ ілюзорних зірок – «звізди, які осліпнуть швидко й пропадуть» при переході від «ночі» до «ранку» – до свідомого життя.
– У цих словах стільки правди й емоцій, що серце завмирає від кожного слова.
– Сильна поезія завжди знаходить відгук у власному досвіді.
– Губерначук у цьому вірші extra-поетичний, extra-метафоричний, як завжди, інтригує об’ємністю і таємничістю. Поет пропонує новий вираз-образ «білий біс», який «ялозить пекучим злом». Чому «білий», якщо вимазує, засалює «пекучим злом»? Білий колір – чистий, свіжий, символ простоти, дитинства, молодості, і раптом юність зі злом «не випадково в парі і в тюрмі». Усе вірно! В юності зло, спокуси і гріх сильно борють, руйнують людину і старанно приховуються. Пригадується вислів: «Старість – не радість і молодість – гадкість". Чому і молодість – гадкість? Cаме в молоді роки людина нестабільна, без досвіду, бездумно накопичує гріхи і зло, робить багато безглуздого. Тож «білий біс» – це влучно і точно.
– Цей парадокс молодості, коли чистота і недосвідченість межують із безглуздими вчинками, Губерначук передав геніально.
– Кожен рядок відгукується в серці.
– Цей вірш Сергія Губерначука спрямовано «на поміч молодих невтішних сліз», подолання «ночі» – ілюзій і помилок, повернення від омани до розумної реальності. Поет закликає: «А ось тепер – на Божий світ дивися», і розкриває суть відродження до нового «дня» (виваженого життя) шляхом того, що «непомітно доносить знадвору ранковий вітер і нічну зорю». Роздумно, спокійно, тактовно подається задум твору. І ще один автобіографічний момент. Поет звертається до Ранку: «Мене примусиш злізти з мого кентавра знов на пішу путь». Насправді, поетично-творчий політ (що символізується кентавром) закінчувався для Сергія з настанням ранку, оскільки писав він в основному вночі (вдень – родина і робота в театрі). Про це і у вірші «Лиш промайне мій день» сказано так: «Пітьма – хороший час для сліз моїх і поту»… Багато глибинних змістів в одному вірші!
– Факт про те, що «злізти з кентавра» – це кінець нічного творчого польоту і повернення до денної рутини в театрі, просто перевертає сприйняття цього тексту.
– Любий авторе, бажаю тобі «щоб ти досяг вершин своєї слави» бо твій досвід пожвавлює наші людські життя і вдосконалює прояви людські…

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=hDPuTllZf_E


3. Сергій Губерначук «У залах тихих дух мигдальний…»
Відгуки на сайті: https://www.youtube.com/watch?v=vQncy49COIo

– Поезія Сергія Губерначука – це завжди про межу між болем і тріумфом, про тендітність, що ховається за важкими портьєрами життя.
– «Мигдальний дух» розчарування та пристрасті.
– Герой вірша – полонений власного успіху, «експонат» у музеї, де любов межує з огидою, а солодкі слова на смак нагадують французьке вино, що несе отруту. Це історія про втрачений рай і вибір, який ми робимо, стаючи частиною чужої гри.
– Рядок про «золоту дитину, яку викрав змій»? Це доля чи власна помилка?
– Глибина і витонченість думки! Мудрість і сила поезії! Самобутній поет, рідкісний мислитель!
– Сергій Губерначук – справді рідкісний мислитель, чиє слово вимагає особливої уваги.
– Дуже сильне емоційне враження. Слова пісні змістовні, проникливі й торкаються найтонших струн душі.
– Глибоко, щиро, правдиво.
– Це якась магія: проста, але дуже глибока. Слова торкаються серця.
– У цій простоті й криється справжня сила поезії Сергія Губерначука.
– Вірш – геніальний! Кожен рядок палає!.. я, мабуть, до нього не доросла, чи переросла, не знаю.
– Слова пісні – глибокі, щирі й проникливі, вони торкаються душі та залишають сильний післясмак у серці.

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=vQncy49COIo


Відео на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=Fz2uiMquUzI