У вірші зображено пристрасть, яку не можуть здолати навіть шалені коні. Нове осмислення свободи, нова філософія свободи. Привертає увагу парадоксальний вислів "все треба жити, мертвим хоча би".

- - - -


Кейт Річардс почав створювати пісню “Wild Horses”, щоби поділитися думками про те, як він сумує за своїм сином, але Мік Джеґґер змінив її таким чином, щоби вона розповідала про стосунки, які вичерпалися.
Кейт Річардс, чия перша дитина, Марлон, народилася в серпні 1969 року, почав писати цю журну баладу після того, як відчув провину за те, що залишив хлопчика вдома під час гастролей.
Як відомо, Стоунз змогли записати три пісні за три дні у студіях Muscle Shoals в Алабамі в грудні 1969 року, серед яких була “Wild Horses” (разом із ранніми версіями “You Gotta Move” і “Brown Sugar”).
Річардс написав приспів та іншу музику, використовуючи 12-струнну акустичну гітару, щоби підкреслити меланхолію. Потім він передав пісню Міку Джеґґеру, своєму творчому партнеру, який дописав строфи. Відтак пісня почала відхилятися від теми Марлона і, вірогідно, рухатися в напрямку Меріени Фейтфул, коханої Джеґґера на той час.
Мік згадував: «Всі завжди кажуть, що це було написано про Меріену, але я не думаю, що це так; на той час це вже було в минулому. Але я точно був дуже емоційно залучений до цього твору. Все це дуже особисте, зворушене та сумовите. Тема наразі звучить досить похмуро, але то були досить важкі часи».


джерело: Rolling Stones Data / Marcelo Sonaglioni

- - - -


Браян Джонс, багатогранний музикант і засновник групи The Rolling Stones, помер у віці 27 років 3 липня 1969 року. Пізніше того ж року співачка, авторка пісень і акторка Меріен Фейтфул провела час із Джонсом у безіменному, безформному світі, що нагадував ілюстрацію Едмунда Дюлака. Або, принаймні, так вона думала – той посмертний візит відбувся внаслідок коми, в яку вона впала після прийому понад 100 барбітуратних таблеток у готельному номері в Сіднеї, Австралія.
Коли вона прокинулася, то промовила сказала Міку Джеґґеру фразу, яка стала основою однієї з найзнаковіших пісень гурту всіх часів.
До того часу, як Меріен Фейтфул і Мік Джеґґер приїхали до Австралії в другій половині 1969 року, вони обидва виглядали гірше, ніж зазвичай. Як згадувала Фейтфул у своїй автобіографії, погляд у дзеркало лякав її. Тонка, налякана і нервова особа, яка дивилася на неї у дзеркалі, нагадувала Фейтфул про Браяна Джонса. Вона почала уявляти себе на місці покійного учасника Stones: витратним мучеником, із яким група була готова розлучитися. Тоді вона прийняла рішення, яке мало стати фатальним. Якщо вона і Джонс тепер одна особа, тоді їй також потрібно померти, щоби завершити їхнє злиття.
Поки Джеґґер спав у готельному ліжку, Фейтфул проковтнула понад 100 снодійних таблеток. Вона спробувала відкрити вікно, щоби вистрибнути. Але, на щастя, вікна не відкривалися настільки широко, щоб вона змогла це зробити. Замість цього вона впала в кому, яка тривала майже цілий тиждень. В якийсь момент Джеґґер прокинувся і виявив, що Фейтфул не реагує, і терміново відвіз її до лікарні. Тим часом Фейтфул мала видіння, в якому вона йшла з Джонсом через безформний, “тремтливий” світ. Вона задумалася, чи знав він, що він мертвий. Вона замислилася, чи вона мертва теж.
Зрештою, як пише Фейтфул: «Ми підійшли до краю дюлаківського ландшафту. Він різко і повністю уривався. Був дуже очевидний момент, коли ти обирав, чи йти далі, чи ні. Браян сказав: “Ідеш?” і зірвався зі скелі. Я відступила. Я почула хор голосів, що кликали мене. Але я ще не була готовою».
Після шести довгих днів у лікарні Сіднея, Меріен Фейтфул вийшла з коми. «Першою людиною, яку я побачила, був Мік», – написала вона в своїй автобіографії. «Він тримав мої руки у своїх і казав: ʻТи повернулася!’, ʻТи не позбудешся мене так легко’», відповіла я. «ʻНе будь такою дурною, люба. Боже, я думав, що цього разу справді тебе втратив’. ʻДикі коні’, – сказала я, – ʻне відтягнуть мене геть’».
Будь-який фанат The Rolling Stones упізнає цю посткоматозну фразу як приспів пісні 1971 року “Wild Horses” із альбому Sticky Fingers. Хоча Мік Джеґґер пізніше стверджував, що пісня не була саме про Фейтфул, усе ж, здавалося, що вона принаймні надихнула на основний емоційний гачок. Такою була її роль наприкінці 1960-х, слугувати творчою музою (робота, яку вона описувала як жахливу) для вокаліста The Rolling Stones.
Інцидент ще більше поглибив уже існуючу прірву між Фейтфул і Джеґґером. Але цей короткий, ніжний момент у лікарні житиме вічно завдяки культовій композиції The Rolling Stones.


https://www.facebook.com/AmericanSongwriterNews/posts/pfbid02nxtzSdu5yT8g9Zu2njQ2BmF1wjwqkk4hT5UPydamAASv2KJaTafUwz5fsaJcnfKCl