ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / С М (2025) / Вірші / Sticky Fingers

 Шалені коні (The Rolling Stones)
Образ твору  
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
 
я помічав твій біль неясний
знаю, бажаєш те саме й мені
ані інтриги, ані провал
мене не гнітили би, не гнівали так
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
 
мій тобі вирок ~ гріх і брехня
нині я вільний, але часу нема
віру розбито, сльози в очах
все треба жити, мертвим хоча би
 
навіть коні не відтягнуть мене
помчімо, коні, нехай іншим днем
 
 
 
 
 
 
 
 


 

 
оригінальний текст:  * Wild Horses * 
 
 
дисклеймер:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.

 
 
 





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-10-03 12:50:19
Переглядів сторінки твору 878
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.468 / 6  (5.410 / 5.85)
* Рейтинг "Майстерень" 5.468 / 6  (5.412 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.22 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-10-03 14:16:39 ]
У вірші зображено пристрасть, яку не можуть здолати навіть шалені коні. Нове осмислення свободи, нова філософія свободи. Привертає увагу парадоксальний вислів "все треба жити, мертвим хоча би".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-10-07 07:58:36 ]



тут дещо змішані чуття, Борисе, дякую

пісня створювалася двома чоловіками в дещо різних контекстах
але це певним чином додає флеру загадковості
все, що мені потраплялося на очі щодо цієї теми,
буде окремим коментарем далі

щодо філософії свободи ~ це досить гарно сказано



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-10-07 07:59:02 ]



- - - -


Кейт Річардс почав створювати пісню “Wild Horses”, щоби поділитися думками про те, як він сумує за своїм сином, але Мік Джеґґер змінив її таким чином, щоби вона розповідала про стосунки, які вичерпалися.
Кейт Річардс, чия перша дитина, Марлон, народилася в серпні 1969 року, почав писати цю журну баладу після того, як відчув провину за те, що залишив хлопчика вдома під час гастролей.
Як відомо, Стоунз змогли записати три пісні за три дні у студіях Muscle Shoals в Алабамі в грудні 1969 року, серед яких була “Wild Horses” (разом із ранніми версіями “You Gotta Move” і “Brown Sugar”).
Річардс написав приспів та іншу музику, використовуючи 12-струнну акустичну гітару, щоби підкреслити меланхолію. Потім він передав пісню Міку Джеґґеру, своєму творчому партнеру, який дописав строфи. Відтак пісня почала відхилятися від теми Марлона і, вірогідно, рухатися в напрямку Меріени Фейтфул, коханої Джеґґера на той час.
Мік згадував: «Всі завжди кажуть, що це було написано про Меріену, але я не думаю, що це так; на той час це вже було в минулому. Але я точно був дуже емоційно залучений до цього твору. Все це дуже особисте, зворушене та сумовите. Тема наразі звучить досить похмуро, але то були досить важкі часи».


джерело: Rolling Stones Data / Marcelo Sonaglioni

- - - -


Браян Джонс, багатогранний музикант і засновник групи The Rolling Stones, помер у віці 27 років 3 липня 1969 року. Пізніше того ж року співачка, авторка пісень і акторка Меріен Фейтфул провела час із Джонсом у безіменному, безформному світі, що нагадував ілюстрацію Едмунда Дюлака. Або, принаймні, так вона думала – той посмертний візит відбувся внаслідок коми, в яку вона впала після прийому понад 100 барбітуратних таблеток у готельному номері в Сіднеї, Австралія.
Коли вона прокинулася, то промовила сказала Міку Джеґґеру фразу, яка стала основою однієї з найзнаковіших пісень гурту всіх часів.
До того часу, як Меріен Фейтфул і Мік Джеґґер приїхали до Австралії в другій половині 1969 року, вони обидва виглядали гірше, ніж зазвичай. Як згадувала Фейтфул у своїй автобіографії, погляд у дзеркало лякав її. Тонка, налякана і нервова особа, яка дивилася на неї у дзеркалі, нагадувала Фейтфул про Браяна Джонса. Вона почала уявляти себе на місці покійного учасника Stones: витратним мучеником, із яким група була готова розлучитися. Тоді вона прийняла рішення, яке мало стати фатальним. Якщо вона і Джонс тепер одна особа, тоді їй також потрібно померти, щоби завершити їхнє злиття.
Поки Джеґґер спав у готельному ліжку, Фейтфул проковтнула понад 100 снодійних таблеток. Вона спробувала відкрити вікно, щоби вистрибнути. Але, на щастя, вікна не відкривалися настільки широко, щоб вона змогла це зробити. Замість цього вона впала в кому, яка тривала майже цілий тиждень. В якийсь момент Джеґґер прокинувся і виявив, що Фейтфул не реагує, і терміново відвіз її до лікарні. Тим часом Фейтфул мала видіння, в якому вона йшла з Джонсом через безформний, “тремтливий” світ. Вона задумалася, чи знав він, що він мертвий. Вона замислилася, чи вона мертва теж.
Зрештою, як пише Фейтфул: «Ми підійшли до краю дюлаківського ландшафту. Він різко і повністю уривався. Був дуже очевидний момент, коли ти обирав, чи йти далі, чи ні. Браян сказав: “Ідеш?” і зірвався зі скелі. Я відступила. Я почула хор голосів, що кликали мене. Але я ще не була готовою».
Після шести довгих днів у лікарні Сіднея, Меріен Фейтфул вийшла з коми. «Першою людиною, яку я побачила, був Мік», – написала вона в своїй автобіографії. «Він тримав мої руки у своїх і казав: ʻТи повернулася!’, ʻТи не позбудешся мене так легко’», відповіла я. «ʻНе будь такою дурною, люба. Боже, я думав, що цього разу справді тебе втратив’. ʻДикі коні’, – сказала я, – ʻне відтягнуть мене геть’».
Будь-який фанат The Rolling Stones упізнає цю посткоматозну фразу як приспів пісні 1971 року “Wild Horses” із альбому Sticky Fingers. Хоча Мік Джеґґер пізніше стверджував, що пісня не була саме про Фейтфул, усе ж, здавалося, що вона принаймні надихнула на основний емоційний гачок. Такою була її роль наприкінці 1960-х, слугувати творчою музою (робота, яку вона описувала як жахливу) для вокаліста The Rolling Stones.
Інцидент ще більше поглибив уже існуючу прірву між Фейтфул і Джеґґером. Але цей короткий, ніжний момент у лікарні житиме вічно завдяки культовій композиції The Rolling Stones.


https://www.facebook.com/AmericanSongwriterNews/posts/pfbid02nxtzSdu5yT8g9Zu2njQ2BmF1wjwqkk4hT5UPydamAASv2KJaTafUwz5fsaJcnfKCl