Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Усміхаються хмаринці.
Вітер гілочки хитає,
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці вдень не спиться:
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сонет ХХ, «Коловерт»
Видніється молочний [серп] —
Дитинства мого ясний герб!
Товариш — другом був. Дотепно…
Та нісся час — за ко- ло- вер- том.
Побачив це — (язик отерп).
Вмить кинувся шукати верп,
Аби утриматись зачепом.
Проте не зміг: пішов за ним,
Без лементу, бо ж був німим.
Смикнувсь назад… А там — ЗАГАТА.
Хоча б залишив молодим…
А як надовго? — То узрим.
> Відцвів бузок… / Забулась. [Хата].
13.10.2026
Словничок:
Халабуда — шалаш, дитяча хатка із будь-чого (наприклад з подушок, гілля, гуми, чи з іншого побутового хламу).
Коловерт — вир води, коловорот, крутіж.
Верп — легкий допоміжний якір.
Лемент — голосний крик, плач або галас.
Загата — гребля, що затримує воду.
Узріти — побачити або помітити.
Символізм:
– Бузкова халабуда — початок приємних, радісних, дитячих спогадів.
– Молочний серп — молодий місяць; символ краси і дитячої безтурботності.
– Коловерт — швидкий плин часу.
– Верп — символ надійності, опори, порятунку.
– Загата — барʼєр, через котрий не має можливості повернутися назад.
– Відцвівший бузок — кінець безтурботності; см€рть.
– Забута хата — почуття втрати; забуття.
Технічні прийоми:
– Круглі дужки ( ) — таким способом виділяю слова, котрі описують якесь почуття, або ж відчуття, як наприклад відчуття «ТЕПЛА» та «ОНІМІННЯ ЯЗИКА».
– Квадратні дужки [ ] — ними виділяю слова які є на графічному рисунку під віршем.
– Трикрапка … — тяжка пауза, яка проявляє сум або роздум.
– Розірване слово дефісами: ко- ло- вер- том; — було вище сказано: спосіб затримати читача, щоб він краще усвідомив цей символ.
– КУРСИВ ЗБІЛЬШЕННЯ — виділяє слова на яких треба сконцентруватися, бо вони «різко та неочікувано» зʼявились в полі зору.
– Права кутова дужка > — спосіб показати, що пройшло достатньо багато часу, від попередніх подій.
– Коса риска / — спосіб відокремити фокус від попередніх виразів, образів тощо.
– Графічний рисунок під текстом для мене є візуальним продовженням думки — це певна схема мого внутрішнього простору, який я намагався окреслити словами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
