Вау, у мене просто слів нема...Тільки сливи :)
Тільки чому "полонез"??

Гарно, Іро. Щиро заздрю. Треба було б, на мою думку, поправити ці місця:
Тобі (сливи)
Діоптрії твоєї сліпоти
Не вилікує жодна терапія (, -)
Розгледів би хоч літо серед злив!
Доводити тобі уже несила
Пахучу синь осінньо-спілих слив (.)
Громи і співи, тінь старого дуба
Ховала нас від дійсності дощу...
Для чого? Щоб цідити через зуби
Слова відпущення?
Коли ж не залишу?(..)

Що буде?
Може (,) ти одягнеш шкельця?
Закриєш (заплющиш) очі? Голову(-) в пісок?
І хтось таки зів’є тобі кубельце,
Народить двійко файних діточок.
Люби себе сліпим, (-) навіщо сливи,
Коли у серці вічний полонез.(?)
Мені, мабуть-таки, забракне сили (,) –
На плечі давить (тисне) вся вага небес (-)

Це нетто правди,
Брутто почуттів (.)
Беру тебе на вістря гострих слів (,)
Сама в собі не викликаючи довіри (,)
Та не до правди вже мені, (нащо кома) і не до міри –
Мій час обмежений падінням стиглих слив...
Передивися, може, щось з цього згодиться.

слухаю Чіжа вже третій день, отако
щось таке спокійне і вічне

Дякую, обовязково, але пізніше, моя година добігає кінця...

Нетто правди, нетто почуттів.
Почуття також без упаковки.
Любо.
Жанна.

Перші два рядки мене просто вразили.

Діоптрії твоєї сліпоти
Не вилікує жодна терапія

Дуже влучно і гарно сказано.
Дякую, Ната Вірлена.

Образи дуже цікаві...Сильно написано.